Ведучий: Доброго дня!
Ведуча: Вітаємо усіх гостей нашого свята!
Ведучий: Ось і прийшов на нашу землю травень, оспіваний у піснях, гаптований солов’їним співом, і приніс нам чудове свято Матері.
Ведуча: Саме в цей День людство вшановує жінку-матір, жінку-світоч, жінку-трудівницю, жінку-берегиню життя на землі. Хто є першою, головною Берегинею в сім'ї? - Бабуся. А хто другою? - Мама.
Ведучий: Саме Мамі і Бабусі - найпочеснішим жінкам у нашому житті, присвячуємо сьогоднішнє свято!
Ведуча: Мама і бабуся – це добрі ангели, охоронці домашнього вогнища. Вони – корінь життя, ті квіти, пломінь яких ніколи не в’яне, а розквітає з плином літ все ясніше. Вони міцно тримають в своїх тендітних руках свічку життя, дбайливо затуляючи її трепетний вогник від подиху вітру, подиху зла.
Ведучий: Тож прийміть, наші найдорожчі бабусі й матусі, щирі вітання у цей святковий день! Добра Вам, здійснення сонячних материнських мрій і надій, міцного здоров’я!
Ведуча: Низький уклін Вам за Вашу ласку, за щирість і піклування!
(під оплески, діти дарують матерям та бабусям квіти та власноруч виготовлені листівки).
Після цього звучить пісня «Рідна мати моя» (виконує соліст, або ж всі учні класу співають хором).
Ведучі виходять на сцену, стають трохи збоку, біля столика з іконою.
Ведуча: З давніх-давен, коли в родинах підростали дівчата, бабусі й матері складали придане - вишиті блузки, сорочки, рушники…
(паралельно на сцену виходять дівчата та виносять вишиті речі, які вишивали їхні бабусі та матері, демонструють залу).
Ведучий: Чи роботяща дівчина, - судили за власноруч зробленими домашніми виробами. Перед весіллям, дівчина вишивала нареченому та його батькам сорочки.
Ведуча: А ось ці рушники залишились від прабабусь (дівчата демонструють). Рушник на стіні - давній наш звичай. Не було жодної хати на Україні, котру б не прикрашали рушниками. Саме тому у пісні, яка щойно прозвучала, так гармонійно переплелись тема матері і розповідь про рушник, подарований матусею в дорогу як обері.
Ведучий: По всій Україні поширений звичай, покривати рушником хліб на столі. Також, рушником покривали діжку після випікання хліба і ставили біля образів на покуті.
Ведуча: Рушником накривали кошик з паскою, коли несли її на освячення до церкви. Справді, дуже шанували раніше вишиті рушники, навіть перед весіллям наречена висловлювала свою подяку словами пісні:
Та спасибі тобі, моя ненько,
Що будила мене раненько,
А я слухала, вставала,
Та рушнички пряла,
На тихому Дністрі білила,
На сухому бережку сушила..
(На сцену виходить перша група учнів класу)
1-й учень: Скільки в народі мудрих приповідок, в яких йдеться про бабусину безмежну любов до онуків, про міцний зв'язок між бабусею та онуками. Ось деякі з них:
2-й учень:
Поки баби - доти й діти.
Хто бабусю має - той потіху знає.
Там бабусині руки, де онуки.
Бабусине слівце - плідне зеренце.
3-й учень:
Коли мене спитають:
«Яка найбільша сила?» -
Любов, що в серці має
Бабуся моя мила.
4-й учень:
Коли мене спитають:
«Що найдорожче є світами?» -
З усіх скарбів скажу, найперший -
Ласкаві руки мами.
5-й учень:
Коли мене спитають:
«Що найтихіше у світі?» –
Бабусина молитва,
Як засипають діти.
6-й учень:
А хто навчив нас з вами першої молитви? - бабуся!
(повертається до ікони, яка стоїть на столику, складає руки; діти можуть молитися спільно):
Мій Ангеле Святий,
Небесний друже мій,
Веди мене до бога,
Бо це моя дорога.
Щодня мене пильнуй,
Від злого все рятуй,
Я хочу свято жити
І Богові служити.
(учні сходять зі сцени)
Звучить пісня про бабусю.
Слова пісні:
Вечір на дворі, сонце скотилось, зорі тривожно сяють в вікні
Рідна бабуся, лагідна й мила, пісню тихенько співає мені
Пісня до болю, душу відкриє, стомлені очі повні жалю,
Мила бабусю, горлице сива, я тебе, рідна, дуже люблю!
Я пригорнуся, міцно до тебе, і поцілую очі сумні
Чуєш бабусю, суму не треба, хочеш сама заспіваю тобі?
Пісню, що твою душу зігріє, щоб не бувало в серці жалю
Мила бабусю, горлиця сива, я тебе рідна дуже люблю!
Виходять ведучі:
Ведуча: Матусю, рідненька!.. Які милі слова, ніби ніжна, чарівна музика.
Ведучий: Перші поняття про щастя, любов, добро і ласку, нерозривно пов’язані з образом найдорожчої для нас людини - образом матері.
Виходить друга група учнів:
1-й учень:
Мамо, мамо!
Лиш тебе кохаю.
Другої, любішої,
Кращої не маю!
2-й учень:
Несемо своїм матусям
Із левади кращий цвіт.
Побажаємо матусям
Жить щасливо сотні літ.
3-й учень:
Обіцяємо матусі
Шанувати повсякчас,
І подякуєм матусі
За любов її до нас!
Виходить ведуча, учні сходять зі сцени.
Ведуча: В народі кажуть: "У дитини пальчик заболить, а в матері - серце". Безмежна любов матері! В українській народній творчості образ матері порівнюють з голубкою, зозулею, ластівкою…
Звучить пісня: "Летіла зозуля".
Слова пісні:
Летіла зозуля та й стала кувати
Ой то не зозуля, то рідная мати. | (2)
Ой то не зозуля, то рідная мати,
Вона прилетіла доньку рятувати. | (2)
Якби мати знала, яка мені біда,
Вона б передала горобчиком хліба. | (2)
Виходить третя група учнів:
1-й учень:
Снилось мені ясне сонце,
Що в хаті світило,
А то лише моя мама
Дивилася мило.
2-й учень:
Приснивсь мені легкий вітрик,
Що пестив колосся,
А то мені моя мама
Гладила волосся.
3-й учень:
Снилася мені ягідочка,
Як мед солоденька,
А то мене цілувала
Мама дорогенька.
Виходять ведучі і усі учасники свята.
Ведучий: Шановні бабусі, дорогі мами! Дозвольте ще раз щиро привітати Вас зі Святом Матері. Хай Бог посилає Вам міцного здоров'я, злагоди, радості від дітей і онуків та многая літа!
Всі співають:
Многая літа, многая літа
Во здравіє, во спасеніє,
Пошли нам, Господи,
Многая літа.
Хай бабусі всі жиють,
Многа літа най мають,
Многая літа, многая літа.
І матусі най живуть,
Многа літа най мають,
Многая літа, многая літа!