Стояло біля хати,
ступило на поріг,
хотіло нам сказати,
що випав перший сніг.
Леонід Куліш-Зіньків
٭٭٭
Але й снігу намело!
Але й снігу намело –
стало біле все село!
Біла стежка, біла річка,
біла вишня і смерічка.
Біла хатка, білі коні…
Тільки носики червоні.
Леонід Куліш-Зіньків
٭٭٭
Нічний гість
Хтось постукав уночі.
Швидко я знайшла ключі,
відчинила, і до хати
зайченя зайшло вухате.
Стало в кутику сумне,
каже: «Заночуй мене!
Бо надворі завірюха
І мороз хапа за вха!»
Батьків я взяла кожух,
вкрила зайця з ніг до вух
і гадала, що гульвісу
вранці одведу до лісу.
Встала рано, та дарма –
зайченяти вже нема!
Чи запізно я збудилась,
чи зайча мені приснилось?..
Дмитро Павличко
٭٭٭
Падав сніг на поріг
Падав сніг на поріг.
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
а пиріг - водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
треба тісто, а не сніг!
Платон Воронько
٭٭٭
Ялинка
Раз я взувся в чобітки,
одягнувся в кожушинку,
сам запрягся в саночки
та й поїхав по ялинку.
Ледве я зрубати встиг,
ледве став ялинку брати,
а на мене зайчик – плиг!
Став ялинку відбирати.
Я – сюди, а він – туди…
«Не віддам, - кричить, - нізащо!
Ти ялинку посади,
а тоді рубай, ледащо!..
Не пущу, і не проси!
І цяцьками можна гратись.
Порубаєте ліси –
ніде буде і сховатись!..
А у лісі скрізь вовки,
і ведмеді, і лисиці,
і ворони і граки,
і розбійниці-синиці…»
Страшно стало… «Ой, пусти!
Не держи мене за поли!
Бідний зайчику, прости, -
я не буду більш ніколи!..»
Низько-низько я зігнувсь,
а ще нижче скинув шапку…
Зайчик весело всміхнувсь
і подав сіреньку лапку.
Олександр Олесь
٭٭٭
Іде кіт через лід
Іде кіт через лід
чорно лапо на обід.
Коли чує він: зима
його біла підзива.
- Ти чого йдеш через лід
і лишаєш чорний слід?
- Бо я чорний, - каже кіт, -
я лишаю чорний слід.
Коли ж біла ти сама,
то білій тут до темна!
І пішов кіт через лід
чорно лапо на обід.
Стала зимонька сумна:
за котом ішла весна.
Микола Вінграновський
