Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Сценарій шкільного свята зустрічі Весни (приуроченого до свята Стрітення)

Сценарій шкільного свята зустрічі Весни (приуроченого до свята Стрітення)

Мета. Поглибити знання дітей про свято Стрітення, про весняні і зимові явища природи, їх особливості та прикмети, про історичне минуле, традиції існування цього свята. Розширити уявлення про звичаї українського народу, збагатити словниковий запас дітей термінами : звичаї, веснянки, Стрітення, Громиці, Зимобор.



Розвивати уяву, мислення, пам'ять. Виховувати інтерес до минулого нашого народу, до фольклору, любов до природи.

Матеріал. Легенди, веснянки, прикмети весни, зими, загадки, вірші про весну і зиму, народні ігри.

Хід свята

Діти заходять в зал один за одним під музику «Ой на дворі метелиця», сідають.

Ведуча: Любі діти! Сьогодні незвичайний день, саме сьогодні, 15 лютого, Зима з Весною зустрічається і вони змагаються між собою. Якщо Зима переможе, то довго ще буде холодно, а якщо Весна візьме верх, - то поверне на тепло.

Здавна люди відзначають це свято і називають його Стрітенням (від слова «стрічатися»), а також його ще називали Зимобор, Громиці.

На Стрітення сонце повертає на літо, часто буває так, що в цей день може зранку ще мести снігом, завірюха, мороз, а після обіду вже виглядає сонечко і весело посилає свої промені на землю. І взагалі, діти, місяць лютий дужа вередливий! А давайте пригадаємо, які ви знаєте про нього вірші?

Діти розповідають вірш:

Третій місяць зветься лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.

Хоче лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.

Довші дні, коротші ночі,
Гульк – уже й струмок тече,
Лютий враз як зарегоче, -
Знов морозом припече.

По землі вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть втіка від нас.

Ведуча: Діти, а я в народі кажуть про місяць лютий?

Діти: 1. «Лютий лютує, весні дорогу готує»

2. «У лютому, на Стрітення, зима з весною вперше зустрічаються»

3. «У лютому, кажуть, сонце йде на літо, а зима – на мороз»

4. «Як на Стрітення капає із стріх, то в липні так мед капатиме»

5. «Коли лютий дорогу підгриз, - кидай сани, бери віз»

Ведуча: А ще, діти, кажуть, що стрітенський сніг весною пахне. Цього року зима була сніжною і ви досхочу награлися і в сніжки, і сніговика ліпили, і на санчатах з’їжджали. Правда?

То давайте пригадаємо і про зиму вірші!

Діти розповідають вірш:

Ось зима на нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без упину:
Вже засипав всю країну.
Де не гляну я надворі –
Всюди бачу білий колір,
Сніг січе без перестану, -
Зима трудиться із ранку.
І мороз не угаває,
Йому вітер помагає.

Ведуча: Молодці! Пригадали віршики про зиму, але ми з вами ще й гарні пісеньки знаємо. Давайте заспіваємо!

Пісня про зиму: «Ой сніжок, ой пушок»

1 куплет

По селу тепер щоднини
Крутиться метелиця,
Сніг лапатий на долини
І на гори стелиться.

Приспів

Ой, сніжок, ой пушок,
Ой, глибокий!
Від сніжку, наче мак
Наші щоки.

2 куплет

На санки сідайте, діти!
Всіх зима запрошує.
За санками в’ється вітер
Срібною порошею.

Приспів

Ведуча: От і добре, пригадали, молодці! А хто ще хоче почитати вірші?

Діти розповідають вірш:

Зимонько-голубонько,
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.

Не мети, не мети,
Зимонько, снігами,
А приходь ти до нас
З танцями-піснями!

Ведуча: А й справді, діти, чому б нам не запросити Зиму до нас в гості?

Діти: Приходь, приходь, Зимонько!

Під музику заходить Зима, діти зустрічають її оплесками.

Зима: Іду-іду-у-у-у, снігу намету-у-у-у!

З вами разом потанцюю,
Бо ще силу свою чую.

Рада я вас бачити, дітки, бо дуже люблю малих розважати, гратися з ними. Скажіть, а чи весело було вам зі мною?

Діти: Так!!!

Зима: Так давайте я вас на санках покатаю!

Діти йдуть по колу за Зимою, імітуючи катання на санках.

Ведуча: Відпочинь, Зимонько. Тихше, діти, ми з вами так загралися, і не помітили, що тут хтось спить. Гляньте, вже прокидається!

Гра у ведмедя:

Хто то спить під дубком,
Ще й накрився кожушком?
Ц-с-с-с-с…
Тихо, тихо, не будіть,
То, напевно,спить ведмідь.
Ц-с-с-с-с…
Стережіться, бо той гість
Як устане, -
Всіх поїсть!
Ц-с-с-с-с…
Ой, рятуйтесь від біди, утікайте, хто-куди!

Ведмідь виходить

Ведуча: Не лякайтеся, діти, це добрий ведмедик, він не буде дітей їсти, він хоче погратися з вами! Правда, ведмедику?

Гра у ведмедя продовжується.

Ведуча: Діти, а яку ви знаєте прикмету про ведмедя?

Діти: Коли ведмідь прокидається і валить свій барліг, - то зимі кінець приходить.

Ведуча: Діти, а хто це там ще з-під ялинки виглядає, ховається?

З-під ялинки вискакують два зайчики.

1-й Зайчик: Хто нас пожаліє?

2-й Ззайчик: Лапки нам погріє?

Діти: Ми вас пожаліємо, лапки вам погріємо!

Ведуча: Візьмемо, дітки, зайчиків з собою в хоровод, щоб погрітися? Заспіваємо їм про сонечко, щоб зайченяткам стало тепліше, веселіше! Покличемо Сонечко до себе!

Діти та Зайчики водять хоровод «Вийди-вийди, сонечко!». Приходить Сонечко.

Сонечко: Добрий день, діти!

Діти: Здрастуй, любе Сонечко!

Зайчики: Скажи нам, Сонечко, чи не зустрічало ти Весни?

Сонечко: Зустрічало!
Весна ген за високими дубами,
Квіти-трави розвіває,
І сюди вже повертає!

Зайчики: Давайте підемо і скоріше покличемо Весну сюди!

Сонечко та зайчики ідуть.

Ведуча: Ось бачиш, Зимонько, скоро твоя сила пропаде. Звірята в лісі прокидаються, жвавішають, тепла шукають. Добре було нам з тобою, але Весна вже не за горами.

Ти не сумуй, а краще пограйся з нами!

Гра «Станьмо в коло».

Ведуча: Весну закликали по-різному: іграми, закличками, піснями.

В коридорі чути звуки свистунців, хлопчики на паличках несуть печиво -«жайворонки», один хлопчик несе ключ.

Веснянка «Благослови, мати, весну зустрічати»

Благослови, мати, весну закликати,
Весну закликати, зиму проводжати.
Весну закликати, зиму проводжати,
Зимонька в візочку, веснонька - в човничку.

Дівчинка: Ой, жайворонку, ранній пташку, чого так рано з вирію прилетів?

Хлопець-жайворонок (з ключем):

Не сам же я вийшов,
А Бог мене вислав,
В праву рученьку ключика видав:
З правою рученьки літо відмикати,
З лівої рученьки – зиму замикати.

Ведуча: Діти, в народі побутував цікавий звичай, пов'язаний з святом Стрітення. Напередодні свята жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок-жайворонків, їх давали дітям, щоб віднесли в сад, в поле. Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють зиму. А називали випечених пташок «жайворонками» тому, що за давніми легендами ця пташка народилася із сонячного жару. Вона прокидається разом із сонцем і своїм срібним голосом сповіщає: «Вже весна прийшла, а отже час виходити в поле орати, сіяти, щоб восени щедрий урожай зібрати». Люди вирішили, що пташки жайворонки несуть на своїх крилах золоті ключі, які замикають холод і відмикають літо.

Але, діти, ви чуєте, що Весна вже зовсім близько? Прислухайтесь, це ж струмочок весняний співає, а от і пролісок прокинувся від сну.

Дитина-пролісок: Весна іде, весна іде!
Весну вітайте, діти.
Вона тепло вам принесе,
Вінки, чудові квіти.

Я – перша квіточка весни,
Я – пролісковий цвіт.
Я пережив зимові сни І знов родивсь на світ.

І вірю: люблять всі мене,
Як весну золоту,
Бо знають, що зима мине,
Коли я розцвіту.

Ведуча: Звірята прокидаються, от і пролісок розцвів, пора нам гуртом Весну кликати до себе!

Хоровод «Прийди, весно…»

Заходить Весна.


Весна: А ось і я: Весна-красна,
Куди ступлю – сонце сяє,
Усе навколо оживає!
А ще, - пробуджую від сну
Я нашу землю чарівну!

Зима: Ой, ой! Та це справді Весна іде, тепло несе… Але ми ще подивимось, хто з нас сильніший!

Насуплю я брови -
І вітер холодний повіє,
Усе захолоне, рятунку нема,
Під снігом замре, заніміє!

Весна: А я засміюся –
І сонце ласкаве засяє,
Прокинуться луки, ліси і поля –
Усе розцвіте, заспіває!

Ведуча: Веснонько, Зимонько, не сперечайтесь! Ви обидві хороші, але сьогодні такий день, що всі мусимо зустрітися. Ви не сперечайтеся, а краще позмагайтеся.

Весна з Зимою перетягують канат, діти допомагають.

Весна: А хто відгадає мою загадку?

Він веселий стрибунець,
В нього сірий комірець.
Він не плаває – літає,
Він пшениченьку збирає.
Задавака-молодець
Ви впізнали? – (Горобець).

Горобці вбігають під веселу музику

Горобці: Щебетали горобці:
«Гей, ми хлопці-молодці!»
Хоч тепла іще нема, -
Не лякає нас зима.
Як посипле снігу:
Заб’ємось під стріху,
А як сонечко зійде,-
Наша пісня оживе:
Цвірінь-цвірінь! Цвірінь-цвірінь!

Горобці дражняться з Зимою.

Зима: Бачу, ви зовсім мене не боїтесь. Киш, киш!

Весна: Ну, Зимонько-сестрично, прийшов час тобі вирушати в далекий північний край, де морози і сніги.

Зима: Що ж прощавайте, милі діти,
Прощавай і ти, Весно. Твоя взяла!
Я чую, як дзвенить вже твій струмок,
Тож зараз я залишу школу,
Прощаюсь з вами усіма.
Але за рік чекайте мене знову.

Зима іде

Сонечко: Ясне сонечко усміхається,
Зима білая вже лякається,
Зима холодная з хуртовинамим За горами вже, за долинами!

Ведуча: А давайте проведемо Зиму хороводом!

Хоровод «Ой минула вже зима»

Ведуча: Пішла вже зима від нас, а я згадала ще один звичай. На Стрітення йдуть люди до церкви і освячують свічку, яка називається стрітенською.

Господар чи господиня, прийшовши з церкви, запалює цю свічку і обходити свій дім, заходячи у всі кімнати. Потім ставлять цю свічку в таке місце, щоб всі в домі знали, де вона знаходиться. Зберігають її цілий рік, аж до наступного Стрітення. Коли надворі буває страшна негода: буря, блискавка, - запалюють цю свічку і вона оберігала дім від біди.

Нехай ця свічка захистить нас усіх, наш край, нашу рідну землю від біди.

Дитина: Всі ми Зиму проводжали,
Весну-красну зустрічали.
Весно, уквітчай наш край,
Дай нам добрий урожай!

Весна: Я тепло вам принесла
І сонечка додала,
Щоб міцніли усі діти,
Розквітали, наче квіти.
Принесла вам Літо,
Щоб родило жито,
Чоловікам – по плужку,
Хлопчика – по батіжку,
А дівчатам – по віночку
З хрещатого барвіночку.

Танець дівчаток з віночками, які роздає Весна.
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас