на срібне мамине перо,
на срібне небо повне…
Перевернулось на крило
і знов заснуло сонне.
І снився каченяті сон,
солодкий сон при мамі:
цвіте куга, цвіте пасльон
при березі в тумані.
Цвіте при хмарі хмареня,
і зірка недалечко…
І чуло сонне каченя:
цвіте його крилечко.
Цвіте на небо, на політ,
на голубі тумани,
на синій цвіт, на синій світ
в гніздечку біля мами…
Микола Вінграновський
«За сонцем хмаронька пливе»
За сонцем хмаронька пливе,
червоні поли розкриває
і сонце спатоньки зове
у синє море: покриває
рожевою пеленою,
мов мати дитину.
Очам любо. Годиночку,
милую годину
ніби серце одпочине,
з Богом заговорить…
Тарас Шевченко
«Понад Дніпро гуде метро»
Понад Дніпро гуде метро,
і рибоньці не спиться.
І журиться старий Дніпро,
і сон Дніпрові сниться,
що є у водах дивна Січ,
де рибки плавничками
видзвонюють як день, так ніч,
неначе шабельками.
Вони готуються в похід,
щоб річку захистити,
бо всі забруднюють її –
і рибкам ніде жити.
Бо знай, моя дитино, знай,
ти знати це повинна:
Дніпро для рибок – рідний край,
це їхня Україна…
Тепер тебе питаю я,
мій хлопчику чудовий:
чи гостра шабелька твоя,
чи коник твій готовий,
щоб захистити ліс від сліз,
і рідну нашу річку,
і те подвір’я, де ти зріс,
і зайчика, й лисичку?..
Ну що ж: я бачу, ти – козак,
ти – серденько хоробре.
Ти підростеш, твій коник – теж,
і все в нас буде добре…
А поки – спатоньки лягай:
вже рибка засинає,
і сині сни старий Дніпро
на хвилях колихає.
Іван Малкович
«Тихий сон»
Тихий сон по горах ходить,
за рученьку нічку водить.
і шумлять ліси все тихше,
сон малих дітей колише.
Не шуміть, ліси зелені,
спати йдіть, вітри студені.
най малята сплять здорові,
най їм сняться сни чудові.
Аж на небі зазоріє,
сонце їх малих зогріє.
і зогріє й поцілує,
і світами помандрує.
Осип Маковей
«Колискова для зайченяти»
Приспало просо просеня,
й попростувало просо,
де в ямці спало зайченя
і в сні дивилось косо.
Йому сказало просо: спи,
заплющ косеньке око.
Залізли коники в снопи,
і хмара спить високо.
Заснув у лісі сірий вовк
і лапою укрився.
Твій сірий вовк в воді намок
і спати завовчився.
Заснуло поле і горби,
і на дорозі пустка.
В солодкім сні біля води
росте твоя капустка.
Заплющ косеньке око й ти,
підстав під вухо лапку.
Як будеш спать – будеш рости,
маленьке зайченятко.
Микола Вінграновський
«Над колискою»
Спи, мій малесенький, спи, мій синок…
Я розкажу тобі безліч казок!
Нащо ж ти віченьки знову розкрив?!
Спи, моя пташко, то вітер завив.
Стогне і виє уже він давно,
б’ється і стука у наше вікно…
Геть, розбишако, в далекі степи!..
Спи, моя ластівко, солодко спи!..
Спи ж, мій малесенький, годі гулять…
Зайчики білі давно уже сплять.
Олександр Олесь
«Сон»
Спить у ліжечку Орися,
щось їй дуже гарне сниться
у сні усміхається
в хмаринках купається!
Ведмежатко на подушках
нашорошило два вушка:
- Що ж таке їй може сниться?
От мені би подивиться!
Може, мед,
а може, рибка,
чом той сон мені не видко?
Крутиться, сопе під ніс,
щоб йому хтось сон приніс…
Бо самотньо так одному
ведмежаткові малому
уночі не спати
і сни підглядати…
Мар’яна Фляк
«Люлі, люлі, люлі…»
Люлі, люлі, люлі,
білокрилі гулі,
весь день спочивали,
вечора чекали.
А зійшла зірниця,-
з гілок знялись птиці,
принесли перинку
та й вкрили дитинку.
Спи, маля, тебе колишуть
гулі вечорові,
щоби ручки малі й ніжки,
вік були здорові.
Щоб втішались тато й мама
втіхою малою.
Спи, маля, воркують казку
гулі над тобою…
Люлі, люлі, люлі,
білокрилі гулі,
не птахи чудесні –
Ангели небесні…
Марія Морозенко
«На слоні»
Ти вже літав на слоні? Ще ні?
То лягай і засинай. І слон
прилине на твій балкон.
Він, може, буде у крапочку,
а може, в клітинку чи в цяточку,
а може, в малюнки якісь не прості
і з бантиком на хвості.
І він понесе тебе дуже далеко –
туди, де на зиму літають лелеки,
чи, може, до сонечка аж долетить
(якщо не боїться твій слон висоти).
А зранку ти знову опинишся в ліжку,
дістанеш з полички улюблену книжку.
І з неї тобі посміхнеться слон,
той слон, про якого приснився сон.
Оксана Миронович
«Спи, дитятко карооке»
Зорі заколишуть срібну тишу,
місяць засріблиться в небесах.
Я малятко в люлечці колишу, сяйво мрії сяє у очах:
спи, моє дитятко карооке,
спи, промінчик сонця на землі.
Янгол вкриє ніч крилом широким,
Принесе надію на крилі.
Спи, моє малесеньке дитятко.
До світанку солодко дрімай.
Сон оберігає янголятко:
Люлі, люлі, люлі, засинай…
Марія Морозенко
«Ми з ангеликом спимо»
Я вже майже сплю, дрімаю,-
мій ангелик прилітає.
Сів на ліжко, звісив ніжки,
крильця склав і ручки склав і таке мені сказав:
- Спи, малятко, баю-баю,
я тебе охороняю!
Знову майже сплю, дрімаю,
раптом шум якийсь вчуваю.
Одне очко відкриваю
і таке спостерігаю:
по стіні павук повзе –
сон якийсь страшний несе.
За ліжком сховався –
думав, я злякався.
А ангелик йому – блись!
Підніс свічечку під ніс.
Втік павук.
Тепер сидить
І в куточку сам тремтить.
Вже я врешті засинаю.
Майже зовсім сплю, дрімаю.
Раптом чую: під вікном
шарудить страшило-гном.
Тихо прокрадається,
думав, я злякаюся.
А ангелик потихеньку
крильця піднімає,
і з кишеньки свій дзвіночок
срібний витягає.
Гном прокрався під подушку,
а ангелик – дзень! – над вушком.
Гномик дременув, утік,
аж згубив свій черевик.
Тут ангелик мій сказав:
- Всі страхи я розігнав.
Можемо спокійно спати,
вже ніхто не йде лякати.
Я посунувся. Він ліг.
Спали ми без задніх ніг.
Оксана Миронович
«Доня хоче спати»
У моєї доні
оченята сонні.
Рученьки, мов з вати –
доня хоче спати.
Ніч прийшла тихенька.
Спи, моя маленька…
Платон Воронько
