Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Особливості виховання єдиної дитини в родині

Виховання єдиної дитини

На цей рахунок існує дві найбільш поширені точки зору. Перша: єдина дитина виявляється більш емоційно стійкою, ніж інші діти, тому, що не знає хвилювань, пов´язаних з суперництвом братів. Друга: єдиній дитині доводиться долати більше труднощів, ніж зазвичай, щоби надбати психічної рівноваги, тому що їй не дістає брата чи сестри.

Що б там не говорили психологи, життя однієї - єдиної дитини в родині нерідко складається так, що підтверджує саме цю, другу, точку зору. Труднощі, однак, не є абсолютно неминучими, і тим не менше зустрічаються настільки часто, що було б нерозумно їх не помічати.

Безперечно, батьки, що мають єдину дитину, зазвичай приділяють їй надмірну увагу. Коротше, вони занадто піклуються про неї тільки тому, що вона у них одна, тоді як насправді вона усього лише перша. І дійсно, мало хто з нас здатен спокійно, зі знанням справи статвитися до первістка так, як ми тставимося потім до наступних дітей. Головна причина тут - недосвідченість. Є, однак, і інші підстави, виявити які не так вже і легко. Якщо не торкатися деяких обмежень фізичного порядку, одних батьків лякає відповідальність, яку накладає на них поява дітей, інші побоюються, що народження другої дитини позначиться на їхньому матеріальному становищі, треті, хоча ніколи не зізнаються в цьому, просто не люблять дітей, і їм цілком достатньо одного сина чи однієї доньки.

Деякі перешкоди психічного розвитку дітей мають певну назву - тепличні умови, коли дитину пестять, тішать, балують - одним словом, носять на руках. З-за такої надмірної уваги психічний розвиток малюка неминуче сповільнюється. У результаті надмірної поблажливості, якою ми оточуємо його, він неодмінно зіткнеться з дуже серйозними труднощами і розчаруванням, коли опиниться за межами домашнього кола, оскільки і від інших людей буде очікувати уваги, до якої звик в будинку батьків. З цієї ж причини він занадто серйозно стане відноситися і до самого себе. Саме тому, що його власний кругозір занадто малий, багато дрібниць здадуться йому занадто великими і значними. В результаті спілкування з людьми буде для такої дитини набагато важчим, ніж для інших дітей. Вона почне йти від контактів, усамітнюватися. Їй ніколи не доводилося ділити з братами або сестрами батьківську любов, не кажучи вже про ігри, свою кімнату і одяг, і їй важко знайти спільну мову з іншими дітьми і своє місце в дитячому співтоваристві.

Як запобігти всьому цьому? За допомогою другої дитини - скажуть багато хто з вас. І це вірно, але якщо деякі особливі проблеми і можна вирішити подібним шляхом, то де впевненість, що варто народити ще одну дитину, як ми відразу ж досягнемо повної адаптації першої. У будь-якому випадку потрібно всіма силами переборювати наше прагнення ростити дитину в тепличних умовах. Можна стверджувати, що виховання єдиного сина або єдиної дочки набагато більш важка справа, ніж виховання декількох дітей. Навіть у тому випадку, якщо родина має деякі матеріальні труднощі, не можна обмежуватися однією дитиною. Єдина дитина дуже скоро стає центром родини. Турботи батька і матері, зосереджені на цій дитині, звичайно перевищують корисну норму. Любов батьківська в такому випадку відрізняється відомою нервозністю. Хвороба цієї дитини чи смерть переноситься такою родиною дуже важко, і страх такого нещастя завжди стоїть перед батьками і позбавляє їх необхідного спокою. Дуже часто єдина дитина звикає до свого виняткового становища і стає справжнім деспотом у родині. Для батьків дуже важко буває загальмувати свою любов до неї і свої турботи, і волею - неволею вони виховують егоїста.

Для розвитку психіки кожна дитина вимагає щиросердечного простору, в якому вона могла би вільно пересуватися. Їй потрібна внутрішня і зовнішня свобода, вільний діалог з навколишнім світом, щоб їїї не підтримувала постійно рука батьків. Дитині не обійтися без забрудненого обличчя, розірваних штанів і бійок.

Єдиній дитині часто відмовлено у такому просторі. Усвідомлено чи ні, їй нав´язують роль зразкової дитини. Вона повинна особливо чемно вітатися, особливо виразно читати вірші, вона повинна бути зразковим чепуруном і виділятися серед інших дітей. Щодо такої дитини будуються честолюбні плани на майбутнє. За кожним проявом життя ведеться уважне, з прихованою заклопотаністю, спостереження.

Нестачі в хороших порадах дитина не відчуває протягом всього дитинства. Таке ставлення до неї несе небезпеку, що вона перетвориться в розбещену, несамостійну, невпевнеу в собі, переоцінюючу себе дитину.

Але цього може і не бути, тому що в поведінці з єдиними дітьми є засадничі правила. Вони всі можуть бути сформульовані в одному реченні, яке має стати законом для кожної сім´ї, де росте одна дитина: тільки ніякої винятковості!

За матеріалами mamochka.kz

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас