- Сідай у козуб, виводь сорок курчат, так щоб були вони всі чорненькі.
- Помилуй, бариня! - Говорить кучер .- Де ж це бачено - людину квочкою садити?
Бариня і слухати не хоче.
- Тобі, - каже, - звично на козлах сидіти, посидиш і в кошику.
«От, кляті панове, - думає погонич. - Всю шию нам об´їли, хоч би вам всім недобре було! »
- Що ж, - каже, - воля ваша. Тільки дай мені, бариня, то, що я попрошу. А потрібно мені чаю, цукру, харчів побільше, кожух, валянки і шапку.
Бариня на все згодна. Відвели кучера в баню. Дали йому все, що просив. Посадив він квочкою курку. Стали до нього друзі ходити, він їх - чаєм поїти. Сидить з ними, чайок попиває, бариню дурепою обзиває.
Ні мало ні багато часу минуло, вивела квочка курчат, з них три чорненьких. Бере кучер чорненьких пискунів у козуб, йде до панського віконця:
- Ось, пані, трьох уже висидів. Отримуй та харчів додавай. Сама бачиш: важко мені їх висиджувати.
Пані зраділа, харчів додала, кучера досиджувати заставила. Кожен день слуг шле дізнатися, скільки ще чорненьких наклюнулось. Бачить кучер: справа погана. Каже своїм друзям:
- Ви, хлопці, запалюйте баню та мене тримайте. Буду я рватися, у вогонь кидатися, а ви не пускайте.
Гаразд, так і зробили. Баню підпалили. І барині доповіли: загорілася, мовляв, баня з невідомої причини. Вийшла пані на ганок і бачить: горить баня, палає, а кучер побивається, у вогонь кидається. Слуги його тримають, не пускають, а він одне:
- Клу-Клу! .. Клу-Клу! .. Клу-Клу! ..
Слуги говорять:
- Ой, пані, дивись, як він журиться, як його материнське серце розривається!
А бариня кричить:
- Тримайте його, міцніше тримайте! Курчат тепер не врятуєш, так його б утримати - дуже хороша квочка!
Не встигли згасити пожежу, наказує пані кучерові знову курчат виводити. А він, не будь дурний, взяв валянки та кожух - тільки його й бачили.
За матеріалами detkam.biz
