От би нам такого бичка.
Дідусь думав - думав і придумав: дістану для Танюшки бичка. А де дістане - не сказав.
Ось настала ніч. Бабка лягла спати, Танюшка лягла спати, кішка лягла спати, собака лягла спати, кури лягли спати, тільки дідусь не ліг. Зібрався потихеньку, пішов у ліс. Прийшов у ліс, наковиряв з ялинок смоли, набрав повне відро і повернувся додому.
Бабка спить, Танюшка спить, кішка спить, собака спить, кури теж поснули, один дідусь не спить - бичка робить. Взяв він соломи, поробив із соломи бичка. Взяв чотири палиці, зробив ноги. Потім приробив голову, ріжки, а потім все смолою вимазав, і вийшов у дідуся смоляний бичок, чорний бочок. Подивився дідусь на бичка - хороший бичок. Тільки чогось у нього не вистачає. Чого ж у нього не вистачає? Став дідусь розглядати - ріжки є, ніжки є, а от хвоста і немає! Взяв дідусь і приробив хвіст. І тільки встиг хвіст зробити - зирк! - Смоляний бичок сам в сарай побіг.
Встали вранці Танюшка з бабусею, вийшли у двір, а по двору гуляє смоляний бичок, чорний бочок. Зраділа Танюшка, нарвала трави, стала смоляного бичка годувати. А потім повела бичка пасти. Пригнала на крутий бережок, на зелений лужок, за мотузочку прив´язала, а сама додому пішла. А бичок траву їсть, хвостиком помахує.
Ось виходить з лісу Мишка-ведмідь. Стоїть бичок до лісу задом, не ворухнеться, тільки шкурка на сонечку блищить.
"Бач, жирний який, - думає Мишка-ведмідь, - з´їм бичка".
Ось ведмідь бочком-бочком до бичка підібрався, схопив бичка ... та й прилип. А бичок хвостиком махнув і пішов додому. "Топ-топ ..."
Злякався ведмідь і просить:
Смоляний бичок, солом´яний бочок, відпусти мене в ліс.
А бичок крокує, ведмедя за собою тягне.
А на ганку і дідусь, і бабуся, і сидить Танюшка, бичка зустрічає. Дивляться - а він ведмедя привів.
-Ось так бичок! - Каже дідусь. - Дивись, якого здоровенного ведмедя привів. Пошию тепер собі ведмежу шубу.
Злякався ведмідь і просить:
-Дідусь, бабуся, внучка Танюшка, не губіть мене, відпустіть мене, я вам за це з лісі меду принесу.
Відлепив дідусь ведмежу лапу від Бичкової спини. Кинувся ведмідь у ліс. Тільки його й бачили.
Ось на другий день Танюшка знову погнала бичка пастися. Бичок траву їсть, хвостиком помахує. Ось приходить з лісу вовчище - сірий хвостище. Кругом озирнувся - побачив бичка. Підкрався вовк, зубами клац, та й вчепився бичку в бік, вчепився та й застряг у смолі. Вовк туди, вовк сюди, вовк і так, і сяк. Не вирватися сірому. От і став він просити бичка: - Биченька-бичок, смоляний бочок! Відпусти мене в ліс.
А бичок ніби не чує, повернувся і йде додому. "Топ-топ"! - І прийшов.
Побачив старий вовка і каже:
-Ей! Ось кого сьогодні бичок привів! Буде в мене вовча шуба.
Злякався вовк.
-Ой, дідок, відпусти мене в ліс, я тобі за це мішок горіхів принесу.
Випростав дідусь вовка - тільки того й бачили.
І на завтра бичок пішов на пашу.
Ходить по лужку, травичку їсть, хвостиком мух відганяє. Раптом вискочив з лісу зайчик-побігайчік. Дивиться на бичка - дивується: що це за бичок тут гуляє. Підбіг до нього, торкнув лапкою - і прилип.
-Ай, ай, ай! - Заплакав зайчик-побігайчик.
А бичок "топ-топ!" - Привів його додому.
-От молодець, бичок! - Каже дідусь. - Пошию тепер Танюшка рукавиці заячі.
А зайченя просить:
-Відпустіть мене. Я вам принесу капустки та стрічку червону для Танюшки.
Випростав старий зайчішкіну лапку. Поскакав зайченя.
Ось під вечір сіли дідусь, бабуся та, та внучка Танюшка на ганку - дивляться: біжить ведмідь до нас на двір, несе цілий вулик меду - ось вам! Не встигли мед взяти, як біжить сірий вовк, несе мішок горіхів - будь ласка! Не встигли горіхи взяти, як біжить зайченя - качан капусти несе і стрічку червону для Танюшки - візьміть швидше!
Ніхто не обдурив.
За матеріалами detkam.biz
