Людина — частина природи. Люди вийшли з тваринного царства і змушені досягати гармонії зі світом зовсім іншими, ніж тварини, способами. Однак людина з найдавніших часів використовувала «інстинктивну адаптацію» тварин: наслідуючи їх звички на полюванні, в танцях, надягаючи на себе їх шкури, носячи амулети з їх зображенням.
Тварини, таким чином, завжди були прикладом виживаності та адаптації до навколишнього, допомагали вижити древнім.
Діти і тварини — їх пов’язує тонка ниточка, яку легко розірвати
Відношення дитини до тварини має багато схожого зі ставленням стародавніх людей до тварин. Дитина не виявляє ще й сліду той зарозумілості, яка спонукає згодом дорослу культурну людину відокремити різкою рисою власну природу від усякого іншої тварини. Не замислюючись, дитина вважає тварину рівною собі істотою (це знаходить відображення у багатьох народних казках), відчуває рідство з тваринами сильніше, ніж ми, дорослі, можемо собі уявити.
Нерідко ми кажемо, що діти більш відкриті, тому більш уразливі. Вони ще відчувають свій зв’язок з усім живим, з животворячою енергією, про яку пишуть йоги та інші люди, які займаються духовними практиками. Для того, щоб створити для дитини повноцінне оточення, йогов край необхідно наповнити життям. Зараз мова не тільки про те, щоб завести вдома собаку. Дитина має бути оточена рослинами, тваринами та людьми, інакше вона втратить зв’язок із усім живим — це обов’язково залишить свій слід на здоров’ї, на психічному, інтелектуальному розвитку і соціальній адаптації. Ми зараз настільки щільно огородили себе склом, пластиком, бетоном і одягом з ненатуальних тканин, настільки наші голови задурені вирішенням поточних проблем, роботою і грошима, що багато хто забув, наскільки корисно оточувати себе природним середовищем. Не випадково, до речі, одяг для малюків роблять тільки з натуральніх тканин: шкіра ще не готова настільки «відврватися» від природи і досить однозначно демонструє запалення різного роду, якщо не має контакту з натуральними матеріалами.
То був ліричний відступ, а тепер повернімося до питання домашніх тварин.
Роль тварин і їх образів у розвитку здібності до соціальної адаптації
Кішка, наприклад, здавна вважається символом незалежності, свободи, таємничості, «вона гуляє сама по собі». Собака, навпаки, — залежності, відданості, відкритості, простоти; вовк — загрози для життя; баран символізує силу, родючість, завзятість, впертість, батьківство; кінь — дружню допомогу і працьовитість; птах — символ зв’язку з духовним світом, символом надії та вільного зльоту, риба символізує мудрість і спокій.
Казкові герої-тварини допомагають дитині упорядкувати своє життя, розібратися в собі, оточуючих, у добрі й злі.
«Те, що хвилює дитину в даний момент, вона може програти в казковому світі, освоївши проблему, що стоїть перед нею, — пише у книзі „Як насправді любити дітей“ американський дитячий психолог Р. Кемпбелл, — і збудувати доступну для її сприйняття картину світу і способів вирішення труднощів, приписавши певні почуття героям казок».
Саме тому народна мудрість і казкарі, мультиплікатори знайомлять дітей з життям і його проблемами через образи тварин. Як люблять діти книжки про тварин, особливо з красивими їх зображеннями! Курочки, півники, соколи, зайці, ведмежата, коти і собаки пов’язують у сприйнятті дитини реальний і казковий світ, так як феї і чарівники, королі та принцеси — це придумані герої, а звірів можна побачити, доторкнутися.
Щоб жити серед людей, дитині треба навчитися контролювати свої негативні емоції, агресивні імпульси. Граючи з тваринами, діти нерідко роблять їм боляче, на що кішка або собака відразу ж відповідають: йдуть, дряпають або кусають кривдника — це унеможливлює продовження подібної агресивної гри. Захисна поведінка тварини в поєднанні з поясненнями дорослих про те, як треба поводитися з «братами нашими меншими», сприяє розвитку вміння співпереживати, співчувати, стримуватися, а через цю «перехідну сходинку» дитині вже набагато легше зрозуміти почуття інших людей, налагоджувати з ними відносини .
Можливість поговорити, поскаржитися, попестити домашню тварину необхідна дітям, особливо коли дорослі приділяють їм мало уваги. У замкнутих, боязких, нерішучих дітей кішка або собака часто заміняють друга: їм довіряють таємниці, печалі та радості. Своїм існуванням поряд з дитиною тварина згладжує самотність, особливо коли батьки зайняті своїм життям.
На відміну від статичної іграшки, тварина дихає, бігає, активно грає, забираючи частину тривог і напруги у дітей.
Експеримент у дитсадку: кішка на заняттях з тривожними дітьми
Автор цього матеріалу спільно з психологом Рижкова 3. Л. провели цікавий експеримент в одному з дитячих садів. На заняття в групу тривожних, агресивних, конфліктних дітей протягом місяця приносили кішку Пусю. Діти спостерігали за її боязкістю і нерішучістю на перших заняттях, цікавістю й активністю надалі, упевненістю, довірливістю й прихильністю до них на останніх заняттях. Пуся своєю поведінкою «навчила» дітей способам налагодження контактів з людьми і допомогла зняти психо-емоційне напруження. Моя звичайна домашня кішка зробила добру справу: допомогла дітям зрозуміти, що вони не самотні, зовсім не гірші за інших, багато що можуть, і, головне, вільні і незалежні, мають право «гуляти самі по собі», але і потребують підтримки друзів.
У гості до дітей в садок двічі «заходив» і мій добрий великий і чорний пес Блек. Своїм радісним дружелюбністю, готовністю завжди підтримувати гру, відкритістю та відданістю він завоював дружбу дітей. Його величезні розміри, сила і великі зуби аніскільки не лякали їх. У Блека вони навчилися бути відкритими, активно вести себе, доброзичливо ставитися один до одного.
Тому, вирішуючи, якого друга завести, дайте відповідь на запитання: а чого більше потребує ваша дитина, які в неї проблеми: у кішки вона навчиться незалежності, впевненості в собі, м’якості і спокою, а у собаки вмінню контактувати, знайомитися, покору й доброзичливості , відданості і вірності.
Домашня тварина і риси характеру
Дуже цікаво помічати, як іноді господарі і тварини чимось схожі.
Людина вибирає певний вид домашньої тварини не випадково, а відповідно до особливостей свого характеру. Собак, наприклад, вважають за краще німці, а кішок — англійці й американці. Є думка, що собак тримають активні, авторитарні, схильні до лідерства люди, а кішок — спокійні, м’які, поблажливі.
Медики вважають, що присутність в будинку домашніх тварин «розряджає» напруженість, знижує стреси, сприяє нормалізації тиску, допомагає одужанню після операцій.
Якщо ви не можете завести собаку, нехай це буде кішка. Не підходить кішка? Є папуги, є хом’ячки, є рибки. Можна зробити мурашину ферму вдома так, щоб мурахи не розповзалися. На балконі можна влаштувати шпаківню. На площах — годувати голубів, захоплювати з собою трохи хліба для них. Можна годувати тварин, які живуть у дворі. Просто виділіть трохи часу — повірте, якщо навіть ви зараз не відчуваєте в необхідності у тварині вдома (яка там необхідність, тварина це тільки клопіт!), то повірте, цю необхідність відчуває дитина, говорить вона про це чи ні.
Сподіваємося, ви глибше зрозумієте, «здогадаєтеся», обов’язково задумаєтеся про бажання своїх дітей, відчуєте, чого вам в житті не вистачає, що можна змінити. Люблячий, співчуваючий тваринам батько виростить подібну собі дитину.
