Ідилічна картина - молода мама з розчуленням спостерігає, як шкандибає на маленьких ніжках її чадо. Малюкові все цікаво, все хочеться спробувати, доторкнутися, а ще більше хочеться «бути, як мама або тато».
Але ідилія ідилією, а справи домашні ніхто не відміняв. І от мама приймається за прибирання, а цікавий малюк то лізе у відро, то хватає віник.
«А що це за штука така довга? Мама так спритно нею махає... А яка цікава підлога, де мама помахала... мокра і блищить...»
І ось, поки мама на хвилину відвернулася - малюк вже тягне швабру і ... От халепа! Виявляється, відро вміє перевертатися! А мама чомусь сердиться...
І тягне мама ревучу від образи крихту, попутно нагородивши парою ляпасів, бубонячи: «Чого тобі не вистачає? Ось тобі іграшки! Грай і не лізь!»
Ось і отримано перший негативний досвід. Дорослі помилково вважають, що діти «нічого не розуміють». А даремно. Такі ось дрібниці, як мозаїчні детальки, формують візерунок - формують у дитини ставлення до навколишнього світу. Перший сигнал: «Мама хоче, щоб я не ліз». Звичайно, з першого разу результат не буде досягнутий, і не раз ще мама прикрикне і відведе до іграшок...
А ось малюк підріс і вже - молодший школяр
«Ти що там робиш? Води налив скрізь... » - незадоволено бурчить мама. Не ліз би, куди не просять! Іди геть краще уроками займися чи книжку почитай! Одна морока з тобою! Все одно як слід не зробиш! Переробляй потім по сто раз...
І дитина покірно йде куди її послали. Читати книжку, грати в гру або робити уроки... Навіщо намагатися щось робити, якщо все одно лаятимуть... А все так добре починалося! Так хотілося порадувати маму зробленим до її приходу прибиранням...
Десять років по тому
Втомлена мама приходить з роботи, а в раковині - гора немитого посуду, на плиті самотньо сумує брудна каструля з підсохлими залишками вчорашнього супу...
З кімнати випливає юнак та й басить: «Ти б зварила чого-небудь, мам! А то їсти хочеться...»
І мама, важко зітхнувши, приймається за миття посуду і приготування вечері, а син зі спокійною душею вмощується за перегляд нового фільму.
«Виростила лобуря», - бурмоче мати, трясучи тарілками... Цілий день вдома, а палець об палець не вдарить, щоб матері допомогти...
Хочеться сказати цій мамі: «Так чого ж все таки вам хочеться? Щоб дитина не заважала і не крутилася під ногами або щоб все-таки допомагала? A чи не ви відсилали своє чадо, привчаючи «не лізти, куди не просять»... Говорили ж, «йди краще почитай» - так от воно і читає, і не лізе нікуди...»
Мимоволі спадає на думку фраза: «Будьте обережні в своїх бажаннях - вони збуваються!»
А-а-аа! Хочеться, щоб «не крутився», поки маленький, і допомагав, коли виріс? Так доведеться вас розчарувати. Так не буває!
Хто з нас, дорогі дорослі, не хотів у дитинстві «вміти все, як мама» і «бути сильним, як тато»?
У дитинстві для дитини еталон всього найкращого - це її батьки. Жодна дитина не думає про те, що тато й мама можуть брехати або бути несправедливими. Так уже повелося... А ще, всі діти хочуть швидше вирости. Пам´ятаєте, і вам хотілося в дитинстві скоріше стати дорослими?
Це можна досить успішно використовувати у виховних цілях. Треба тільки запастися терпінням і вчити дитину виконувати дрібні справи по будинку з самого раннього віку. Не відштовхувати, і не посилати, а навпаки, підтримувати її бажання допомагати дорослим.
Уявімо першу картинку в іншому кольорі
Молода мама приймається за прибирання, а тут малюк, не розрахувавши свої силоньки, перекидає відро з водою. Стоп!
Не поспішайте сердитися на малюка! Адже він і так засмучений своєю невдачею.
А далі... Мама збирає воду, заспокоює крихітку і каже: «Давай спробуємо разом?» І, віджавши ганчірку, дає малюкові спробувати самостійно мити підлогу. Малюк задоволений, і оченята світяться радістю. Йому, як великому, довірили таку відповідальну справу!
Звичайно ж, він дуже скоро втомиться, і мама спокійно зможе продовжити прибирання, не забувши при цьому похвалити дитину. А наступного разу можна дати малюкові ганчірочку «витирати пил». Для дітей завжди радісно робити щось разом з батьками. Нехай спочатку малюк не вміє робити це добре, але пройде трохи часу - і він навчиться.
З часом можна доручати карапузові прати в тазику дрібнички. Нехай робить це, як може, як уміє. Потім, коли, стомившись, дитина засне - зовсім не важко перепрати маленькі одежинки, зате дитина буде горда і задоволена собою, що вона теж може допомагати мамі!
Не скупіться на похвалу, скажіть своєму малюкові, що він самий-самий... Найкращий мамин помічник. І повірте - це повернеться сторицею!
І, в один прекрасний день, повернувшись після трудового дня, ви будете приємно здивовані, що до вашого приходу готова вечеря, а ваш син або дочка зустріне вас зі словами: «Ти відпочинь, мам! А в мене ось тут пиріг до чаю готовий...»
За матеріалами mamochka.kz
