Непоодинокі випадки, коли батьківство доводиться встановлювати в судовому порядку. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, самою дитиною, яка досягла повноліття, та особою, яка вважає себе батьком дитини. Підставою визнання батьківства можуть бути будь-які відомості, які засвідчують походження дитини від певної особи. Перелік доказів, які можна використати в суді для підтвердження своїх вимог, не є обмеженим. Ними можуть бути різноманітні документи, покази свідків. Також Суд може призначити генетичну експертизу. Верховний Суд у своїй постанові від 08.02.2018 р. (справа № 750/8676/15-ц) зазначив, що у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також, яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд в праві постановити ухвалу про її примусове проведення. Тобто відмова від участі в генетичній експертизі не може гарантувати, що учасник процесу буде визнаний чи невизнаний батьком. Скоріш за все суд трактуватиме таке ухилення не на користь того, хто ухиляється від такої експертизи, і таке ухилення перетвориться на доказ, який підтвердить правову позицію опонента.
Визнання батьківства
Питання визнання батьківства є досить актуальним у наш час. На жаль трапляються ситуації, коли батько відмовляється від своєї новонародженої дитини, не перебуваючи в офіційному шлюбі з матір’ю дитини та не хоче брати на себе обов’язки щодо її виховання та утримання. Що ж робити в такій ситуації нам розповість львівський адвокат Карпель Олександра legallawyer.com.ua.
Існують два способи встановлення батьківства дитини, народженої поза шлюбом. Це визнання батьківства в добровільному та судовому порядку. Зокрема, згідно статті 126 Сімейного Кодексу походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання себе батьком дитини подана неповнолітнім, орган державної реєстрації актів цивільного стану повідомляє батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього про запис його батьком дитини. У разі якщо повідомити батьків, опікуна, піклувальника неповнолітнього неможливо, орган державної реєстрації актів цивільного стану повинен повідомити орган опіки та піклування про запис неповнолітнього батьком дитини.
Непоодинокі випадки, коли батьківство доводиться встановлювати в судовому порядку. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, самою дитиною, яка досягла повноліття, та особою, яка вважає себе батьком дитини. Підставою визнання батьківства можуть бути будь-які відомості, які засвідчують походження дитини від певної особи. Перелік доказів, які можна використати в суді для підтвердження своїх вимог, не є обмеженим. Ними можуть бути різноманітні документи, покази свідків. Також Суд може призначити генетичну експертизу. Верховний Суд у своїй постанові від 08.02.2018 р. (справа № 750/8676/15-ц) зазначив, що у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також, яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд в праві постановити ухвалу про її примусове проведення. Тобто відмова від участі в генетичній експертизі не може гарантувати, що учасник процесу буде визнаний чи невизнаний батьком. Скоріш за все суд трактуватиме таке ухилення не на користь того, хто ухиляється від такої експертизи, і таке ухилення перетвориться на доказ, який підтвердить правову позицію опонента.
Непоодинокі випадки, коли батьківство доводиться встановлювати в судовому порядку. Позов про визнання батьківства може бути пред’явлений матір’ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, самою дитиною, яка досягла повноліття, та особою, яка вважає себе батьком дитини. Підставою визнання батьківства можуть бути будь-які відомості, які засвідчують походження дитини від певної особи. Перелік доказів, які можна використати в суді для підтвердження своїх вимог, не є обмеженим. Ними можуть бути різноманітні документи, покази свідків. Також Суд може призначити генетичну експертизу. Верховний Суд у своїй постанові від 08.02.2018 р. (справа № 750/8676/15-ц) зазначив, що у разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до статті 146 ЦПК України може визнати факт, для з'ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того, хто зі сторін ухиляється, а також, яке значення має для них ця експертиза). Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд в праві постановити ухвалу про її примусове проведення. Тобто відмова від участі в генетичній експертизі не може гарантувати, що учасник процесу буде визнаний чи невизнаний батьком. Скоріш за все суд трактуватиме таке ухилення не на користь того, хто ухиляється від такої експертизи, і таке ухилення перетвориться на доказ, який підтвердить правову позицію опонента.
