Григорій Сковорода: «Нерівна рівність»
Твори Сковороди переписувалися від руки, а пісні, які він написав, так щільно увійшли в репертуар музикантів-кобзарів, що вже здаються народними. Одна з найяскравіших тем його роздумів – нерівна рівність. Сковорода приходить до цікавої думки: порівнює Бога з фонтаном, а людей – із посудинами різного обсягу. І хоча фонтан однаково наповнює всі посудини, вони всі відрізняються за розміром, тож комусь води просто не вистачає. Так від народження діти не є соціально рівними, комусь потрібні додаткові, більші можливості: особам з інвалідністю, скрутним соціальним становищем, темним кольором шкіри тощо.Марія Заньковецька: «Україна занадто бідна, щоб її покинути»
Акторський талант Заньковецької винятковий! Станіславський називав її «істинно народним талантом», а після вистави «Наталка Полтавка» Кропивницький був настільки зворушений, що сказав: «Тепер мені є для кого писати драми!». Справді, Марія Заньковецька – одна із кращих акторок в історії України та всієї Східної Європи. Її кілька разів запрошували до імператорського театру, проте дівчина щоразу відмовлялася. І це попри те, що гонорари в Росії були неабиякі! «Наша Україна занадто бідна, щоб її покинути», – повчала майбутні покоління Марія Заньковецька.Іван Франко: «Українці без офіційних кордонів»
«Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без офіційних кордонів», – заповідав політик, поет, прозаїк і драматург Іван Франко. Він досі є безпрецедентно знаковою постаттю для української історії. Його твори вивчаються у школі, а погляди – розділяються сучасниками. Франко був одним із найвідоміших українських політиків, наполягав на розширенні політичних прав українців. На відміну від більшості, політик закликав не ділити українців на «галицьких» чи «буковинських», а ставитися з повагою до всіх, незалежно від місця народження.Ольга Кобилянська: «Бути сама собі ціллю»
Життя мисткині – прикладна інструкція для сильних дівчат та хлопців. Кобилянська була майстринею психологічної прози та однією з перших відкритих феміністок в Україні. У своїх творах вона міркувала про інтелігенцію, вважаючи, що аристократизм є наслідком сумлінної роботи над собою, а не титулом, отриманим за правом народження. До того ж авторка закликала відстоювати власні права на професійний розвиток, освіту, культурне та політичне життя незалежно від статі. На початку ХХ століття гендерне питання було загострено, а феміністичні погляди здавалися вкрай революційними! Сьогодні освіта доступна кожному, наприклад, в онлайн-школі «На Урок»: дистанційна українська, математика, англійська та інші предмети від кращих експертів країни.Леся Українка: «Єдиний мужчина в українському письменстві»
Іван Франко якось назвав Лесю Українку єдиним мужчиною українського письменства. І це не просто так! Попри тяжку хворобу, туберкульоз кісток, поетеса багато працювала, завдяки чому збагатила літературу досконалими поезіями та навіть новими віршованими жанрами. Письменниця подарувала українській літературі переклади світових класиків, і, звісно, непересічні драматичні поеми та драми, що не втрачають актуальності і сьогодні. Їх навіть досі ставлять на театральних сценах! Її силі духу можемо тільки позаздрити та взяти за приклад!Микола Хвильовий: «Я – чекіст, але я і людина»
Микола Хвильовий – головний ідеолог української літератури 1920-х років, який закликав відходити від художніх принципів, які диктувала імперська влада. Не дивлячись на суспільний тиск, автор прагнув до «психологічної Європи» та активно відстоював українську незалежність. Микола Хвильовий був противником тоталітарного режиму, закликаючи українців поділяти загальнолюдські цінності рівності. «Я – чекіст, але я і людина», – слова героя новели Я (Романтика), які змушують замислитися навіть сучасників!Будьте самі собі ціллю та навчайтеся у кращих разом із онлайн-школою «На Урок»!
