Дитячі віршики про тата

Вміє рибу він ловити,
Мамі дарувати квіти,
Смажить шашлики у лісі
Та казки читать Марисі.

Запускати в небо зміїв…
Все на світі татко вміє!
От якби ж ще для сестрички
Він навчивсь плести косички!..
(Т. Корольова)

МІЙ ТАТО

Як з усього світу татків
Всіх докупи позбирати,
А тоді мене спитати:
— Котрий найдорожчий тато?

— Мій, — скажу я без запинки,
І то буде правда чиста,
Як з дитячої сльозинки
Крапелиночка іскриста.

Ви своїх татів хваліте,
Величайте, — я не дбаю —
Та за всі скарби на світі
Я свого не проміняю.

* * *

Тату, рідний, мусиш знати –
Ти найкращий в світі тато!
Добрий, сильний та стрункий:
Хіба є де ще такий?

Будь упевненим, мій тату,
Що тебе я буду вартий.
Все робитиму, як ти,
Треба тільки підрости!
(С. Гордієнко)

Я НАВЧАЮСЯ У ТАТА

Мої руки незупинні то у фарбі, то у глині.
Що не вміють руки нині – перейнять скоріш повинні.
Я навчаюся у тата молоток в руках тримати.
Скоро буду майструвати, бо навчаюся у тата!
(П. Осадчук)

МАЛИЙ

О, татові добре –
Замажеться в сажу,
І мама нічого,
Нічого не скаже.

Води підігріє
І кличе: - Вмивайся.
А як я замажусь –
У дім не з’являйся.

Мій тато одягнеться,
Піде до парку,
А я лиш на вулицю –
Зразу і сварка:

- Ти сам не виходь,
Бо наїде машина!
А що я, не бачу?
Хіба я дитина?

Мені вже чотири,
Два тижні на п’ятий, -
Чого ж я не можу,
Як тато, гуляти?

А мама сміється:
- Не буду сваритись.
Внеси нам з криниці
Водички напитись.

- Хіба я дістану
Руками до зрубу?
- Тоді поклади
Це поліно у грубу.



- Та я те поліно
Й підняти не можу.
- Тоді ти полагодь
В саду огорожу.

- Там високо дуже
Прикріплена лата.
- Отож, мій малий,
Не рівняйся до тата.
(П. Воронько)

ТАТОВА ПОРАДА

Хлопчина вбіг із двору в хату,
До тата голосно гука:
- А я провідав у лікарні
Свого найкращого дружка.

Тож правда, тату, я – чутливий
І маю серце золоте?
Замисливсь тато на хвилину
І так сказав йому на те:

-Коли тебе в тяжку хвилину
Людина виручить з біди,
Про це добро, аж поки віку,
Ти, синку, пам’ятай завжди.

-Коли ж людині щиросердно
Ти зробиш сам добро колись, -
Про це забудь, аж поки віку,
Мовчи й нікому не хвались!
(Л. Компанієць)

МІЙ ТАТО

Немає в світі кращих друзів,
Як я й мій рідний тато;
Ми любимось так дуже-дуже,
Що й годі розказати!

Мій тато добрий і ласкавий,
Всміхнеться — сонце гріє,
Він різні гарні гри-забави
Придумати уміє.

У вільний час книжки зі мною
Читає, оглядає
І мови рідної, дзвінкої
Щодень мене навчає.

Казки розказує чудово,
А знає їх чимало —
Й ловлю кожнісіньке я слово,
Щоб марно не пропало.

Улітку йдемо в парк гуляти,
А взимку — на санчата.
Любити Бога, зла цуратись —
Усього вчусь у тата.

Я кожного шаную тата,
Хоч як їх скрізь багато,
Та лиш таким хотів би стати
Розумним, добрим і завзятим,
Як мій, мій рідний тато!
(Р. Завадовий)

БАТЬКО

Добре, в кого тато є,
Дужий, працьовитий:
І поради він дає,
Як то в світі жити,
І за руку проведе
Там, де слизько йдеться:
З ним дитина не впаде
І не спотикнеться.

Він працює цілий день.
А з роботи прийде,
Наче сонце золоте,
В хаті сонце зійде:
Втіха-радість настає,
Гріє всіх, голубить...
Добре, в кого тато є —
Той, що діток любить!

А без тата — що робить?
Суму повна хата...
Боже, Боже, заступи
Всім сиріткам тата!
(О. Кобець)

За матеріалами doshkolenok.kiev.ua