І все ж, перш, ніж відправлятися вибирати садок, варто подумати тро те, коли починати туди ходити і чи всім дітям взагалі підходить життя в колективі.
В ясла дитину можна віддавати лише в разі самої гострої необхідності. Дітлахи молодші трьох років взагалі дуже погано переносять тривалу розлуку з батьками, а опинившись у чужих стінах, будуть тужити подвійно. В яслах малюки гірше розвиваються, набагато більше, ніж вдома, хворіють. А головне, у них не встигає виробитися домінанта сім´ї. І, хоча вони відчувають менше труднощів в колективі, ніж «домашні» діти, зате і не так сильно прив´язані до рідних, у них виникає більше конфліктів з батьками в перехідному віці.
Але навіть якщо вашому малюку вже виповнилося три, не поспішайте з садком. У три роки завершується дитинство, і більшість дітей переживають у цей час глибоку особистісну кризу. Це, якщо хочете, свого роду перехідний вік. Вчора ще ласкавий, веселий малюк раптом стає плаксивим, агресивним, примхливим. Зараз не найкращий час для початку самостійного життя. Крихітці гостро необхідні все ваше тепло і увага, щоб безболісно перерости цей непростий період. Крім усього іншого, якщо в групі всім дітям по три роки і у всіх вікова криза, обстановка там буде свідомо конфліктною. Ну, а коли малюк впорається зі своїми проблемами, можна вже подумати і про садок. До речі, у багатьох країнах Західної Європи діти починають ходити в дитячий садок (там він вважається частиною початкової школи та відвідувати його потрібно обов´язково) якраз з чотирьох років.
Якщо ваш малюк дуже ранимий і емоційно крихкий, якщо він віддає перевагу усамітненню, ніж галасливій компанії, постарайтеся якомога довше не віддавати його в садок. У будь-якому дитячому колективі стихійно виникає дуже жорстка ієрархія (особливо серед хлопчиків), і, не опинившись серед лідерів, ваш малюк може стати об´єктом постійних насмішок і знущань товаришів по групі і буде болісно страждати, а якщо він, до того ж, досить замкнутий, ви, можливо, навіть не будете про це здогадуватися.
Якщо малюк не вилазить з простуд, знадходження в садку варто відкласти, а поки зайнятися загартовуванням: обливатися холодною водою, ходити босоніж, записатися в басейн. Не можна починати ходити в садок і період загострення хронічних захворювань. А ось якщо маляті необхідний корекційний дитячий сад (очний, логопедичний і т.д.), зволікати як раз не варто: чим раніше дитина опиниться під наглядом фахівців, тим більше шансів, що вона одужає.
Якщо ви чекаєте ще одну дитину, віддайте старшу в дитячий садок хоча б за півроку до пологів або не віддавайте зовсім: малюк може вирішити, що ви завели собі нову дитину, а від нього вирішили позбутися.
Небажано, щоб перший похід в дитячий сад збігся із серйозними змінами в житті малюка: розлученням батьків, смертю когось із близьких, переїздом на нову квартиру. Не варто навіть робити перестановку або заводити домашню тварину. Важливо, щоб у дитини було відчуття стабільності: у будинку існує раз і назавжди заведений порядок, він повертається з садка в звичну, спокійну обстановку.
Не варто починати водити дитину в якісь гуртки, поки вона не звикне до дитячого саду: в ідеалі повинно пройти мінімум півроку, перш ніж дитина повністю адаптується.
Вибрати дитячий садко бажано заздалегідь, адже в хороший садок не так і легко потрапити, так що краще записатися як мінімум за рік. Пошуки бажаного почніть з відвідин дитячої поліклініки. Дізнайтеся, в яких дитячих садках вашого району діти найменше хворіють, адже яка б просунута програма не була в саду, від неї не буде ніякої користі, якщо малюк стане без кінця хворіти.
Потім відправляйтеся в департамент освіти і наведіть довідки, в яких дитячих садах вашого району працюють за розвиваючими програмами, і за якими саме. Є державні дитячі садки - хоча їх дуже мало - які працюють за системою Монтессорі (про неї - трохи нижче), запозичують окремі елементи вальдорфської педагогіки. У деяких дитсадках вивчають англійську мову, правда, користі від самих занять зазвичай вкрай мало, але в таких садках більше дітей з інтелігентних сімей, а вихователі більше уважні й турботливі.
Останнім часом з´являється багато комбінатів «дитячий садок - початкова школа». Це дуже хороший варіант: програми підготовчої групи і першого класу не дублюють, а доповнюють один одного, діти не змінюють колектив і легше адаптуються до школи. Правда, якщо ви робите вибір на користь такого комбінату, необхідно дізнатися також, за якими програмами працює школа і які там вчителі.
Тепер зіставте список садків, що цікавлять вас, з даними поліклініки. Виберіть те, що збіглося, і вирушайте на пошуки. Безумовно, перевагу варто віддавати тим садочкам, які знаходяться ближче до вашого будинку: який би не був хороший садок, вся користь нанівець, якщо вам доведеться щодня будити малюка на півгодини раніше, ніж потрібно і тягнути його в переповненому транспорті або стояти в пробках .
Для початку зверніть увагу, де знаходиться дитячий сад. Окрема будівля краще, ніж перший поверх житлового будинку. Погано, якщо територія, на якій гуляють діти, виходить безпосередньо на вулицю, а не у двір. Подивіться, чи достатньо на території зелені, чи є гойдалки, гірки, драбини для лазіння. Поспостерігайте за перехожими дітьми: чи не кричать на них вихователі, чи організовуються загальні ігри, чи не обмежують рухову активність дітей? Якщо діти агресивні, багато кричать, б´ються, значить, у групах напружена нервова обстановка, вихователі мало звертають на дітей уваги. Якщо ж діти мляві, пасивні, мало рухаються, значить, вихователь занадто тисне на них, лає за шум і метушню.
Коли зайдете в приміщення, дізнайтеся, чи є у дітей окремі спальні, чи вони сплять на розкладачках прямо в ігровій; чи є спортивний зал. Добре, якщо в групі є спорткомплекс і діти можуть грати на ньому коли захочуть. Безсумнівним достоїнством дитячого саду є і власний басейн. Подивіться, чи достатньо в групі іграшок та наскільки вони якісні, чи є в розпорядженні вихователя сучасні якісні дидактичні матеріали та навчальні посібники.
Уточніть, чи не змушують вихователі дітей насильно їсти; це абсолютно неприйнятно. Якщо вдома ви інтенсивно гартуєте малюка, дізнайтеся, чи дозволять йому ходити в групі в шкарпетках і легкому одязі, чи він повинен бути одягнений як усі. У цьому випадку малюк, який звик вдома до прохолоди і комфорту, в одязі буде відчувати себе вкрай незатишно. Ви маєте повне право поставити всі ці питання, і персонал зобов´язаний вам на них відповісти.
Ну, і нарешті, просто познайомтеся з виховательками, з´ясуйте, яких поглядів на виховання дітей вони дотримуються, чи є у них свої діти і якого віку. Візьміть з собою на цю зустріч малюка і запитайте його, чи сподобалася йому тітка, в якою ви були. Якщо він відразу категорично скаже, що не сподобалася, шукайте інший варіант. Не чекайте, що дитина звикне: психологічна несумісність нікуди не дінеться і переросте в постійний глибокий конфлікт.
Крім державних дитячих садів сьогодні малюка можна віддати і в приватний садок. Хоча це і недешево, все ж багато хто сьогодні віддає перевагу саме цьому шляху. У недержавних дитячих садах набагато менші групи і кращий догляд, а головне, набагато більш просунуті програми. Найбільш популярні сьогодні вальдорфські та монтессорі-садки.
Вальдорфський дитячий сад ставить своїм завданням гармонійний розвиток особистості дитини, становлення його емоційного світу, розкриття творчого потенціалу. У вальдорфському дитячому саду багато займаються музикуванням, в основному, грою на блок-флейтах, евритмією - це особлива система рухів під музику. І хлопчики, і дівчатка в вальдорфському саду займаються ручною працею: ткацтвом, вишиванням, різьбленням по дереву. Величезна увага приділяється і малюванню восковими крейдами і фарбами.
На відміну від державного дитячого саду, тут ніхто не буде тиснути на малюка, вимагати, щоб він малював на задану тему і за певними правилами. Адже вальдорфський сад не прагне до якнайшвидшого перетворення дитини в дорослого: тут розуміють, що дошкільне дитинство - це унікальний період в житті малюка і не прагнуть його вкоротити. Саме тому тут так багато веселих і дивних свят: свято ліхтариків, під час якого діти з саморобними ліхтарями відправляються осіннім вечором шукати країну гномів, свято врожаю, з печеною картоплею, багаттями з опалого листя, саморобними ляльками з соломи.
До речі про ляльок. У вальдорфському дитячому садку практично немає готових іграшок: діти і педагоги майструють їх самі з підручних матеріалів: дерева, вовни, натуральних тканин, соломи, паперу. На думку вальдорфських педагогів, покупні іграшки гальмують фантазію дітей і швидко їм набридають. Безсумнівно, головна перевага вальдорфських дитячих садків - це величезна повага до особистості маленької людини, спокійна, комфортна обстановка, довірчі дружні відносини між дітьми і дорослими.
З іншого боку, вальдорфська педагогіка категорично не рекомендує передчасно розвивати інтелект дитини: вчити читанню, письму, основам математики в дошкільному віці. Взагалі, практично виключаються заняття, розвиваючі логічне, аналітичне мислення, а без цього на жаль, дитина не зможе нормально вчитися в школі і навіть вступити в гарну школу після вальдорфського дитячого саду їй буде нелегко. Крім того, вальдорфська педагогіка - частина антропософського вчення, вельми сумнівного з точки зору будь-якої традиційної релігії. Тому, яким би не був привабливим вальдорфський дитячий сад, подумайте, чи легко буде малюкові після нього адаптуватися до школи.
Як і вальдорфська педагогіка, система Монтессорі прагне до максимального розкриття здібностей малюка без насильства над його особистістю. Але якщо в вальдорфському дитячому саду дітям навіть букв не показують, в монтессорі-садку всіляко прагнуть розвивати саме інтелектуальний світ малюка. Інша справа, якими методами це робиться «Допоможи мені це зробити самому!» - Ось девіз Монтессорі-педагогіки. Дитина вчиться і розвивається самостійно, в тому темпі, який обирає для себе сама, а вихователь лише допомагає малюку, направляє його до спостереження і роздумів.
За допомогою ретельно розроблених посібників та ігор малюк на підставі власного сенсорного досвіду отримує уявлення про властивості речовини і матерії, про число і кількість, про математичні закони і закони природи. Зазвичай до п´яти-шести років діти в монтессорі-садках вміють красиво писати великими літерами, добре володіють усним рахунком, причому це - не результат майстерною «дресирування», а плід самостійної роботи малюка, роботи, яку він робить з радістю і без жодного насильства з боку вихователя.
Хоча в монтессорі-садах панує досить жорстка дисципліна (діти повинні ретельно прибирати за собою, вони не мають права заважати займатися своїм товаришам, шуміти і балуватися під час занять), - тим не менш, це досягається без жодного насильства над дитиною, тут немає і не може бути грубості, покарань, жорстокого поводження з дітьми. Просто новенький, прийшовши до групи (групи тут різновікові), включається в усталений ритм, і, беручи приклад зі старших дітей, підпорядковується прийнятим тут правилам.
Взагалі, різновікова група - величезний плюс системи Монтессорі: спілкування зі старшими дітьми збагачує молодших, великі допомагають маленьким вчитися (до кожного малюка прикріплюють більш досвідченого наставника). Крім того, в різновіковому дитячому колективі складається нормальна ієрархія: хто старше, той користується великим авторитетом і повагою, хто молодший, той потребує більшої підтримки та уваги. А значить, діти не прагнуть стати лідерами за рахунок своєї сили, агресивності, володіння «культовими» іграшками. Все так, як повинно бути в дружній сім´ї, де багато дітей, молодших і старших.
Крім безсумнівних плюсів, в системі Монтессорі є і ряд мінусів, які теж варто враховувати. По-перше, це все-таки, скоріше початкова школа, ніж дитячий сад: більшу частину дня діти вчаться, хоч і в грі. По-друге, хоча після такого саду, дитина блискуче розвинена і чудово підготовлена до школи, у неї можуть виникнути проблеми в першому класі. Звикнувши за своїм розсудом вибирати і змінювати завдання, на рівних спілкуватися з учителем, малюкові важко буде звикати до жорсткої шкільної дисципліни і субординації.
Монтессорі-садок навряд чи підійде гіперактивним, емоційно крихким, неврівноваженим дітям. Не варто віддавати сюди і малюка, схильного до аутизму: проводячи більшу частину дня наодинці з індивідуальними завданнями, він може остаточно замкнутися в собі. Навряд чи сподобається такий садок і артистичним, художньо обдарованим дітям, які не люблять логічні завдання та аналітичні гри. Таким скоріше підійде, якраз вальдорфський садок.
Якщо вам хочеться, щоб малюк довше залишався в неформальній, сімейній атмосфері і не спілкувався з великою кількістю дітей, пошукайте домашній дитячий садок. Їх зараз досить багато, оголошення про них можна знайти в журналах для батьків, на сімейних сайтах, в газетах приватних оголошень. Керівники таких садочків, як правило, досвідчені, багатодітні батьки, які не хочуть залишати без нагляду власних дітей. Іноді такий сад розміщується на дому у вихователів, іноді для нього спеціально знімають квартиру (в цьому випадку він обійдеться дорожче).
Безперечний плюс такого садка - тепла, домашня обстановка, міні-група, як правило, не більше чотирьох-п´яти чоловік, домашня їжа. Правда, у вихователів рідко залишається час на розвиваючі заняття з дітьми. Зате вам забезпечені тривалі прогулянки, рухливі ігри. При вступі обов´язково запитаєте, чи є у вихователя довідка про стан здоров´я, а краще - медична книжка, чи вміє він надавати першу медичну допомогу. Уточніть, чи є у дітей окремі спальні місця. З´ясуйте, куди вихователь відправить власних дітей, якщо вони захворіють.
Початок самостійного життя - серйозний і дуже відповідальний етап у житті малюка. І від того, який ви виберете для нього дитячий садок залежить, як складуться його подальші відносини з вами, як він буде вчитися в школі, якою людиною стане.
За матеріалами mamochka.kz
