Його маленька хазяйка Янка тішилася першому, ще й такому щедрому снігу, а Муркіт лише дивувався цим змінам - це ж була його перша зима.
Та цього ранку на Муркотика чекала ще більш дивовижна пригода. Просто біля вікна у вітальні за ніч з’явилося велике зелене дерево. Кіт одразу впізнав його - це була ялинка. Але зовсім не така, як у парку чи на дачі. Вона сяяла різнокольоровими кульками, була обвита пухнастою блискучою гірляндою й пахла не лісом, а іграшками з дитячої кімнати. Під ялинкою стояли скриньки - маленькі й великі, мов таємничі скарби.
- Що це таке?! - здивовано нявкнув Муркіт. - Напевно, це ялинка-прибулець!
«На нашій планеті такі не ростуть!» - переконано вирішив він. Муркіт це точно знав, адже часто допомагав Янці, першокласниці, робити домашні завдання.
Янка й її батьки ще спали, тож котик вирішив діяти сам.
— Не дозволю прибульцям захопити наш дім! — мужньо занявкав він.
Муркіт почав гризти стовбур, стрибати на гілки, лапкою намагався збити кульки й блискучу «траву», аж раптом завмер. З великої сріблястої кульки на нього дивився… кіт. Щоправда, з трохи завеликими щоками й очима, та ще й дуже наляканий.
І тут Муркіт усе зрозумів: це ж космічний корабель, а той кіт — гість з іншої планети!
— Не бійся, я тебе не скривджу, — лагідно нявкнув він.
Раптом у кімнаті задзвеніло тоненьке:
— Хі-хі-хі!
— Муркотику, це ж я — новорічна Ялинка! — почулося поблизу нього. — Кульки — це прикраси, котик у кульці — це ти, твоє відображення, а скриньки підо мною — новорічні подарунки для всієї родини!
— Ти вмієш розмовляти? То ти таки справді прибулець? — здивувався Муркіт.
— Та ні, — засміялася Ялинка, — просто у дні Різдва та Нового року все навколо стає трохи чарівним.
— А для мене буде подарунок? — несміливо спитав котик.
— Обов’язково, — задзвеніла Ялинка. — Тільки не чіпай мої гілки й прикраси, бо можу впасти й зіпсувати всім святковий настрій.
Муркіт чемно пообіцяв бути обережним.
В цей час до кімнати забігла Янка:
— Мамо, дивись! Муркотик розглядає нашу ялинку й зовсім її не чіпає. Який же він у нас чемний і добрий!
Згодом Муркіт дізнався, що новорічним подарунком для нього став м’якенький м’ячик, і відтоді він точно знав: справжні дива трапляються з тими, хто вміє дивуватися й берегти святкову магію.
