Для їхньої родини книжки були такою ж частиною життя, як повітря. Їх дарували, обговорювали, передавали з рук у руки. Але це дитяче запитання змусило Емму подивитися ширше — за межі власного дому. А що з мільйонами дітей, які не мають жодної власної книжки? Що з тими, для кого історії - це не щоденність, а розкіш?
Саме з цього моменту почалася історія Міжнародного дня книгодарування.
Без стратегій, комітетів і дозволів. Без грантів і офіційних статусів. Емма просто написала пост у блозі: “А що, як 14 лютого буде не лише днем валентинок, а й днем, коли ми даруємо любов у вигляді книжок? Адже коли ще говорити про любов, як не в день, який давно став її синонімом?”
Світ відповів майже миттєво. Спочатку — США. Потім Європа. Далі — Азія, Африка, інші континенти.
Сьогодні це стовідсотково волонтерська ініціатива, яка об’єднує 44 країни світу — від Чехії до Таїланду, від Нігерії до Китаю. Люди дарують книжки не лише близьким, а й бібліотекам, дитячим будинкам, лікарням, громадам — усім, хто потребує історій.
Але як ця традиція дісталася України?
У 2018 році Віктор Круглов, генеральний директор видавництва «Ранок», дізнався про День книгодарування за кордоном. І одразу зрозумів його глибший сенс.
Не акція. Не флешмоб. А жест, який повертає книжці її справжню цінність — не товарну, а людську. Цінність уваги, близькості, емоційного зв’язку.
Тоді український книжковий ринок лише відновлювався. Читання програвало боротьбу гаджетам, кліповому мисленню, швидким задоволенням. Людям був потрібен новий, простий і теплий спосіб знову відкрити для себе книжку — не як обов’язок, а як задоволення. Як спільний простір для діалогу.
Круглов запустив День книгодарування в Україні власними силами. Через видавництво. Через книгарні-партнери. Через соціальні мережі. Без державної підтримки і великих бюджетів. Лише з вірою в те, що українці зрозуміють: подарувати книжку — означає подбати про людину, про її внутрішній світ, емоційне здоров’я, розвиток.
Подарувати не річ — а час. Не упаковку — а спогади. Не формальність — а розмови, до яких хочеться повертатися.
І він не помилився. Українці підхопили ініціативу з неочікуваною силою.
- Книжки почали масово дарувати.
- Збирати для бібліотек у маленьких містах.
- Відправляти захисникам на фронт.
- Організовувати флешмоби, книжкові обміни, читацькі ініціативи в школах, офісах, родинах.
Видавництво «Ранок» і книгарні запускали спеціальні знижки та розіграші. Але справжній успіх був не в акціях. Люди нарешті знайшли альтернативу стандартним подарункам. Спосіб сказати «Я слухаю тебе. Я знаю, що тобі цікаво. Я бачу тебе».
І сьогодні День книгодарування — це вже не просто дата в календарі. Це культура осмисленого дарування, де література стає сучасною мовою кохання — глибокою, уважною, зі змістом.
Вже зовсім скоро 14 лютого.
Подаруйте книжку — як доказ уваги.
Як світ, у який ви запрошуєте.
Як спільну полицю, що росте разом із вами.
Подаруйте історії, які проживають удвох — сторінка за сторінкою.
