Ганна відкрила вікно, підняла голову до неба, вибрала на ньому найкрасивішу зірочку і попросила:
- Зірочка, моя мила зірочка, не могла б ти спуститися, будь ласка, вниз? Я вкладу тебе в листівку, яку зробила для матусі. Я так хочу, щоб моя мама могла загадати бажання, а вона не може навіть встати і підійти до вікна.
І тут сталося диво. Маленька золотиста зірочка стала спускатися все нижче і нижче, ось вона вже підлетіла зовсім близько до вікна. Ганна простягнула долоньку, і зірочка приземлилася на неї. Вона виблискувала і іскрилася, і здавалася набагато яскравішою, ніж коли була нагорі, особливо на тлі сріблясто-білого снігу.
- Спасибі, зірочка, - вимовила дівчинка.
Вона дуже обережно вклала зірочку в листівку і пішла в кімнату своєї матусі. Ганна тихенько постукала в двері, потім заглянула і, побачивши, що мама ще не спить, зайшла в кімнату.
- Мамочко, я прийшла побажати тобі щасливого Різдва і віддати подарунок. Він не простий, чарівний. Це маленька зірочка, але вона може виконати твоє бажання. Воно обов'язково збудеться.
Мама посміхнулася Ганні і відкрила листівку. Зірочка виблискувала і мінилася в напівтемній кімнаті.
- Яка вона прекрасна! - Вимовила мама, - Може краще, нехай вона виконає будь-яке твоє бажання?
- Ні, мамочко, твоє бажання набагато важливіше. Та й у мене теж, всього одне бажання. Я дуже-дуже хочу, щоб ти була здорова, - відповіла дівчинка.
- Спасибі, моя маленька, - посміхнулася мама, - Я теж дуже хочу виздоровити. Як думаєш, чи під силу таке нашій зірочці?
Потім вона подивилася на зірочку і знову посміхнулася. Зірочка блиснула ще раз і згасла.
- Згасла, - сумно сказала Ганна.
- Але ж ми встигли загадати бажання, не переживай, - ласкаво промовила мама, - Ну а тепер іди спати, вже пізно, завтра Різдво.
Ганна поцілувала і обняла матусю, і пішла спати.
А вранці сталося диво! Перше, що почула Ганна, коли прокинулася, був мамин сміх. Дівчинка не повірила своїм вухам. Вона схопилася з ліжка і, що є сил, побігла в мамину кімнату. Мама сиділа в ліжку, пила чай, розмовляла і сміялася, як раніше. Поруч з нею стояли тато і доктор Пилип. Доктор знову мовчав і хитав головою. Але в цей раз він посміхався.
- Мамі стало краще, - вимовив тато і ніжно обійняв Ганну.
- З Різдвом, мамочко, татусю, з Різдвом, дядько Пилип! - Радісно закричала дівчинка, обіймаючи маму, - Зірочка, вона виконала наше бажання! Я знала!
А мама сміялася і плакала, і нічого не могла сказати.
Пізніше, після сніданку, вони допомогли мамі встати й одягтися, а потім всі разом пішли на вулицю. Там Ганна з татом зліпили сніговика, а потім бігали, дуріли і валялися в снігу. А мама дивилася на них, спершись на руку доктора, і посміхалася. Самою своєю гарною посмішкою. І вона більше не була сумною. Доктор сказав, що мамі знадобитися ще кілька днів, щоб остаточно зміцніти. Він і сам не міг повірити в те, що сталося. Це було чудо. Чудо, яке було неможливо описати з медичної точки зору. Це й зрозуміло, адже в жодному розумному медичному довіднику лікарських засобів ви не знайдете зірочки, виконуючої бажання.
З Різдвом вас! І не важливо, коли ви його святкуєте. Головне, щоб у вашому серці жила любов. Великого вам здоров'я!
За матеріалами happy-school.ru
