Ні! Цього не можна допустити!Дорослі повинні вирішити всі наболілі питання, поділитися тим, що кого не влаштовує. і далі, у любові і взаємно допомагаючи та підтримуючи одне одного, ростити свою крихітку, на яку вони так чекали! А ще краще – не допустити такої ситуації взагалі. Адже її зародки можуть ховатися ще у відносинах майбутніх батьків під час вагітності жінки. Часто дружина сама віддаляє чоловіка від себе, а відповідно, - від майбутньої дитини. А потім скаржиться на брак уваги та участі у вихованні.
Найбільша помилка, якої може припуститися жінка – зробити вагітність своєю «особистою» справою. Так, вона має тут деякі привілеї – перша дізнається про вагітність, перша відчуває рухи малюка і починає їх розуміти, зрештою, лише вона виношує, вона народжує, вона - мати! Але роль чоловіка тут також далеко не остання! Буває, що жінка займає пасивну роль мучениці: «Бігайте всі навколо мене, бо я вагітна! Я буду народжувати і страждати!». Такою поведінкою вона ніби засуджує чоловіка за те, що йому легко живеться, а все звалюється на її тендітні плечі. Оскільки чоловік не може фізично бути вагітним (і слава Богу, в цьому ще один наш привілей, дівчата!=), - йому важко зрозуміти, що відчуває жінка. Він може тільки здогадуватися, але ці здогадки занадто абстрактні. Подружжя має говорити про це! Жінка повинна ділитися з коханим своїми переживаннями, страхами, з ким же іще, як не з ним – батьком. Натомість, якщо жінка ділиться своїми відчуттями, то чоловік вчиться їх розуміти і правильно сприймати всі зміни, які відбуваються з коханою. Це дає змогу реально відчути і усвідомити, що дитина вже дійсно існує!
Також, не лишнім було б, якби чоловік супроводжував дружину в клініку на черговий огляд гінеколога, брав участь у виборі пологового будинку, лікаря і т.п. Чудово, якщо майбутній батько буде підтримувати кохану під час переймів, чи навіть пологів, або «хвилюватися під дверима», а не «святкувати» роди разом з друзями подалі від пологового будинку. Якщо чоловік бере участь у процесі пологів якимось з перелічених способів, він не лише допомагає дружині, але й одразу включається в процес догляду за дитиною. Татусі, намагайтеся проводити якомога більше часу з дружиною і малюком! Запропонуйте свою допомогу у догляді за немовлям: поміняйте підгузок, допоможіть скупати, спробуйте заспівати колискову (малюкам дуже подобаються низькі чоловічі обертони, оксамитовий басовий тембр).
Це навчання – бути батьком і матір’ю – триває довго, але головне розпочати його вчасно, ще до того, як малюк народиться!
Успіху вам, майбутні мамусі і татусі! Будьте мужніми і терплячими! А головне – любіть один одного і своїх дітей!
Автор: Марта Павлюк
