Причина - неефективні методи комунікації
Коли дитина робить щось, що дратує батьків, або завдає їм клопоту, чи просто заважає їхнім планам, - якою є зазвичай наша (батьківська) реакція? Меншій дитині ми скажемо щось на кшталт: «Чемні діти так не поводяться», або «Замовкни (припини), негайно!» (чи щось подібне, залежно від ситуації). Старша ж дитина може почути: «Ти мав би це сам знати», «Як тобі не соромно?», «Ти ніколи не…», «Ти мене до істерики доведеш!» і т.п.
Начебто нічого особливого, фрази, які стали вже класикою у виховному процесі. Але зверніть увагу, усі ці висловлювання або починаються словом «Ти», або непрямо на нього вказують. Тобто ми звинувачуємо дитину, засуджуємо її, повчаємо, перекладаємо всю проблему на протилежну сторону. Хоча насправді проблема ця є нашою, батьківською. Це ж нам некомфортно від такої поведінки (сказаного слова, вчинку і т.п.). Так чому б не сказати дитині про це? Це я до того, що діти просто не можуть зрозуміти до кінця, якої прикрості завдали батькам тим чи іншим вчинком, адже ми використовуємо ті самі неефективні методи комунікації.
Замість того, щоб сказати: «Мене засмучує (ображає) така твоя поведінка» ми говоримо: «Ти страшно невихована і зіпсована дитина»; замість «Я зараз втомлена» дитина почує: «Ти поводишся нестерпно, не набридай мені». Ви, мабуть, самі вже відчули різницю між наведеними методами комунікації.
Коли ми звинувачуємо дитину, вона не завжди розуміє свою провину, а одразу починає захищатися (що є природнім). Коли ж Ви постараєтесь перефразувати своє зауваження, не виходячи із звинувачення («Ти – жахлива дитина»), а повідомляючи, які наслідки має для Вас неприйнятна поведінка дитини («Мене засмучує така твоя поведінка») – Вас обов’язково почують! Сотні батьків по цілому світі вже переконалися в цьому! Спробуйте і Ви!
Автор: Марта Павлюк
