Отже, важливо не те, щоб конфліктів не виникало, а те, щоби їх розв’язували.
Все це так гарно звучить, але як можна застосувати дані слова на практиці? Яким чином перетворити банальний скандал зі зливою гострих взаємозвинувачень, що на довго залишають неприємний осад, на конструктивну суперечку?
Перше правило, яке є цілком логічним, - для важливої розмови, в процесі якої Ви справді прагнете дійти компромісу і вирішити важливі питання (а не просто зігнати злість чи принизити когось), - потрібно підібрати відповідний час і місце. Це має бути таке місце, де ніхто вам не завадить, не втрутиться у невідповідний момент. Ніхто не має поспішати, жоден з учасників розмови не має бути знервованим, втомленим, нездужати. Здавалося б, що все це якось надто штучно: це ж неприродньо – готуватися до суперечки. Якщо в когось виникли такі думки – просто спробуйте один раз слідувати даним порадам, і Ви, можливо, вперше в житті зрозумієте, що таке – конструктивна розмова, в якій народжується істина, а не просто взаємне обливання брудом на підвищених тонах. В житті трапляється по-різному, часом маємо зреагувати на ситуацію чи сказані кимось слова миттєво, інколи не можемо контролювати потоку емоцій. Але, якщо маєте на меті вирішити щось справді важливе, – найгірше, що Ви можете зробити – це почати розмову в запалі емоцій, тоді (Ви й самі, напевне не раз пересвідчились) – нічого конструктивного з цього точно не вийде.
Розмова має стосуватись однієї проблеми, бо бажаючи зачепити декілька «пунктів» із наболілого – не вирішите жодного.
Від самого початку налаштовуйте себе на доброзичливий лад, і як тільки помітите, що розмова «з’їжджає» з нього, постарайтеся повернути її в доброзичливе русло. Висловлювання на зразок: «Ти такий же, як і твій тато», «Твої друзяки – нікчеми», «Ти завжди…», «Я ж тобі казала…», «Ти поводився підло і ніщо тебе не може виправдати», - ще жодного конфлікту не вирішили. Свідомо уникайте таких фраз, навіть якщо деякі з них дуже точно передають те, що Ви думаєте. Аде якщо в ході розмови Ви вплутуватимете сторонніх людей, чи говорити те, на що вже неможливо вплинути, узагальнюватимете, заганятимете людину в глухий кут, то лише загострите конфлікт, і ще й можете добряче образити (особливо, якщо зачіпатимете рідних чи друзів, хобі чи улюблену справу опонента). У Ваших же інтересах, аби дійти компромісу і швидше закрити суперечку. Бо інколи складається таке враження, що людям не цікавий фінал, важливо – наговорити по-більше гидоти, «заговорити» опонента, закидати його зауваженнями, просто виговоритись, а що з того буде – це вже не так важливо. Хоча, логічно було б мислити з точністю до навпаки – нас цікавить результат, це в інтересах обох, в інтересах сім’ї вирішити конфлікт як найшвидше.
До речі, оперувати фразами такого типу ми полюбляємо не лише в розмовах зі своєю половинкою, а й під час «виховних» моментів з дітьми. Проте маємо усвідомлювати, що і в дорослих, і в дітей такі словесні атаки вивільняють оборонну реакцію, прагнення відплатити тією ж монетою і лише відвертають увагу від проблеми, яку слід було вирішити спільними зусиллями.
Пам’ятаймо, якщо навіть під час розмови в пориві емоцій щось пішло не так і ми наговорили лишнього, - завжди можна вчасно схаменутись і вибачитись.
Нехай усі Ваші конфлікти будуть тільки конструктивними!
Автор: Марта Павлюк
