Не кращий за неї і Кощей – підступний та жорстокий губитель. У ньому немає нічого людяного, він – антипод людяності. Усі помисли Кощея направлені лише на те, щоб завдати людям нещастя, принизити, зашкодити. У нбому ми бачимо далекого пращура по чоловічій лінії – суворий патріархальний властитель над серцями й розумом, перш за все жіночими; недарма в казках саме він зазвичай стає викрадачем героїні. Як і Баба-Яга, він може поставати в різних образах з тим, щоб у війти в довіру, а потім неочікувано напасти. Особливо ненавидять Кощей і Баба-Яга такі людські почуття, як любов, доброта і ніжність, ласка і прив’язаність, відкрито насміхаються над ними.
У якому ж віці діти вірять в існування Кощея і Баби-Яги та особливо бояться їх? Ми пішли в дитячі садки, щоб опитати дітлахів. Про свою точку зору розповіли 326 дітей. Виявилося, що вся трійця: Кощей, його сучасний аналог Бармалей та Яга – найбільш часто захоплює уяву хлопців в три, а дівчат в чотири роки. Найбільш важливий період життя, коли бурно розвивається уява. Її витвори ще не так чітко відокремлюються від реальності, і казкові образи живуть у свідомості дитини самостійним життям.
Недивно, що вірять в Кощея і Бабу-Ягу і бояться їх діти, емоційно чутливі та вразливі, що мають розвинену уяву. Страх, як і віра, таким чином, - своєрідний тест на розвиток цих психічних якостей, свідоцтво гостроти та глибини почуттів дитини. Є й діти, що не відчувають страху взагалі. Це може статися, коли поведінка батьків дитини не дає їй ні найменшого приводу відчути, що чогось можна боятися.
Окремо стоїть категорія безстрашних дітей з сімей хронічних алкоголіків. Помітно, що почуття такої дитини поверхові, обіцянки бездумні, а каяття розраховане лише на зовнішній ефект. Та й чого там боятися якихось придуманих чудищ, якщо реальних «чудищ» - п’яного тата, який поводиться не по-людськи, чи матір – дитина бачить щодня? Відчуває спочатку огиду, а потім байдужість, не боячись можливої небезпеки, тому що вона звична… Страх перед чудищами поєднується нерідко в молодших дошкільнят з боязню темряви, одинокості та замкненого простору. Це й зрозуміло: адже згідно своєму «репертуару», Яга уносить до себе для розправи неслухняних дітей. А буває ж, що й нормальна дитина не слухається батьків. Кощей і Яга діють підступно, часто в сліпій темряві. Ось чому дитина слізно просить батьків не лишати її в темряві, відкрити двері чи посидіти поруч. Їй стає легше, спокійніше і вже не видяться навколо жахи.
Знайомлячись з різними перипетіями казкових подій, дитина вчиться вчасно розпізнавати небезпеку та знаходити в собі сили для її подолання. І в житті їй, нажаль, не раз доведеться зіштовхнутися з такими ситуаціями, як погрози, підступи, фальш та обман, пряма та замаскована агресія, недружелюбність, злість та чорна заздрість неповноцінних в моральному планы людей, які визнають лише силу, подавлення та приниження інших. То ж казки – це школа розпізнавання нерідко скритих, глибинних негативних рис характеру та поведінки таких людей.
Нехай за Кощеєм та Ягою збережеться право бути такими, які вони є. І вже постарайтеся не брати їх в союзники. Лякаючи дітей цими чудовищами, батьки в додачу самі починають говорити роздратованим тоном, зі злим, а іноді й лютим виразом обличчя. І чим не Баба-Яга чи Кощей?! А якщо не тільки погрожують, але й боляче карають, позбавляють любові та піклування?...
Зазвичай страх перед Кощеєм і Ягою проходять до п’яти років. Якщо ж страх не проходить, дорослим слід задуматися і спитати себе: чи не є вони самі Кощеєм і Ягою в уяві дітей? Чи все вони роблять для того, щоб малюки почувалися любимими, щасливими та впевненими в собі, а не ізгоями та беззахисними створіннями?
Довше тримається такий страх у дітей, які часто хворіють та якими надмірно опікуються дорослі. У дитячому садку обов’язково знайдуться «нігілісти», що критично, а то й просто зі сміхом сприймають Бабку Йожку та Кощея. Їх насмішки впливають на думку інших дітей. А якщо дитина зростає вдома, позбавлена від спілкування з однолітками, страхи можуть не пройти. За інших рівних умов частіше бояться Кощея (чи подібного до нього Бармалея) хлопці, позбавлені повноцінного спілкування з батьком. Особливо це помітно в старших дошкільнят (5-6 років). Авторитет батька в цей час є дуже великим. Ще б пак, в малюка бурно росте протреба в спілкуванні з однолітками, а для того, щоб бути прийнятим до компанії, треба відповідати певним правилам хлоп’ячої поведінки. Перш за все – вміти постояти за себе і не поводитись як «плаксиві дівчата». Добре, якщо дитина бачить такий приклад у родині. Якщо ж хлопчик розуміє, що батько в родині залежний, не здатний захистити себе і некмітливий у складних домашніх ситуаціях, ні про яку належну модель поведінки не може бути й мови. І як наслідок цього: хлопчик не може знайти правильну лінію поведінки серед однолітків. Від багато чого боїться, в тому числі і Кощея.
Ще складніша ситуація в хлопців з неповної (внаслідок розлучення) родини, де мати нерідко намагається грати роль батька, а риси характеру сина, які нагадують татусеві, не визнає та висміює. Недивно, що хлопчики в таких випадках продовжують боятися не лише Кощея, а й Бабу-Ягу. Вони не здатні постояти за себе, беззахисні та невпевнені.
«Розмовляю з хлопчиком 5 років. Холеристичний темперамент, дуже дратівливий, неспокійний… В 4 роки по причині систематичних застудних хвороб знаходився на обстеженні в лікарні без матері (як це часто, нажаль, буває). Після лікарні став легко збуджуваним, капризним та образливим, почав заїкатися. Разом з тим не може постояти за себе, беззахисний. Як каже мати, його може образити навіть малюк. Мати розвелася з чоловіком через те, що на цьому наполягали їъ батьки, коли хлопцю виповнилося 3 роки. На момент звернення до нас вона сама страждала на невроз, відчуваючи нервово-психічне перенавантаження через роботу та підготовку до захисту дисертації. Свою роздратованість, незадоволеність та напругу несвідомо переносила на впертого та капризного (за її точкою зору) сина».
За матеріалами limpopo.in.ua
