Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Оповідання «Чому Миколай щороку приходить до дітей з гостинцями?»

Оповідання «Чому Миколай щороку приходить до дітей з гостинцями?»
 

Давно-давно, шістнадцять століть тому, жив у місті Мирах, у Малій Азії, хлопець Миколай. Був він сиротою, його батько й мати померли, залишивши синові велике майно.



У серці Миколая була велика доброта, і він вирішив роздати своє майно бідним. Та тільки ж був він дуже несміливим. У безсонні ночі виходив Миколай на плаский дах свого дому й дивився на бідні хатки-ліп’янки. Біля них спали їх убогі мешканці. У цих хатках, нагрітих за день гарячим сонцем, було душно, отож люди лягали спати перед порогом на землі. Спали вони в лахмітті, подертому на важкій праці. Спали тут і малі діти, які ніколи ще не зазнали в житті радості.

І стискалось серце Миколая, бачачи це людське горе. Він усе думав: «Як допомогти бідним дітям?».

І ось однієї ночі наклав Миколай повен міх усякої їжі – м’яса, хліба, медяних паляниць, фруктів, а також одежі й грошей і, непомітно від слуг, вийшов з дому. Обережно-тихцем поклав мішки біля порога найближчої хатини, де спали бідні діти.

Уранці придивлявся Миколай з даху свого дому, як раділи малюки цьому міху.

Наступної ночі вибрався Миколай знову з повним міхом і поклав його біля іншого дому, де були діти. І такі мандрівки повторював він уже щоночі. У місті ні про що інше не говорили, як тільки про невідомого добродія, діти не раз бачили крізь сон постать у темнім плащі, що клала мішок, але постать скоро зникала.

А старий слуга Миколая затривожився, коли побачив, що в коморах щораз менше припасів. «Напевне хтось краде їх, - подумав. – Треба зловити злодія!».

Одної ночі побачив слуга чоловіка в плащі, з каптуром на голові. З мішком на плечах він перелазив через браму на вулицю. Слуга підняв галас, збіглись інші слуги й кинулись у погоню. Засоромлений Миколай, бо ж це був він, замість зупинитись і відкрити своє обличчя, почав утікати. Побудились і люди на вулицях, діти і всі почали здоганяти Миколая.

Перші наздогнали його діти і… впізнали в ньому свого доброго опікуна. Впізнали його плащ і мішок, повний всякого добра.

- Це не злодій! Це наш опікун! Наш добродій!

Зупинились люди, здивовані та збентежені:

- Це ж Миколай! Багатий Миколай! Ось хто цей добрий дух, що нам дарунки приносив, дітей наших від голоду рятував!

٭٭٭٭٭

…Минули роки. Миколай став священиком, а далі і архієпископом у Мирах. Всі шанували й любили його за доброту, за ласкавість і мудрість. А про діток він і далі н забував. Як тільки довідувався, що якась дитина в біді, зараз ішов до неї з потіхою та подарунками.

Коли помер Миколай і його душа стала перед Богом, Господь спитав:

- Чого бажаєш, мій Миколаю, в нагороду за добре життя на землі?

- Нічого не бажаю, - відповів Миколай, - тільки дозволь мені, Боже, сходити час від часу з неба на землю й відвідувати дітей.

Усміхнувся ласкаво Господь і сказав:

- Знав я, яким буде твоє прохання. Щороку в день своїх іменин зможеш сходити на землю.

А на землі пам'ять про Миколая не завмерла. Всі пам’ятали про його добрі діла, про його святе життя, і тому Церква його святим назвала.

І з того часу кожного року, в день своїх іменин у місяці грудні, святий Миколай ходить по землі і розносить добрим дітям дарунки. Знає святим Миколай, що всі малі діти чемні й добрі, і знає, що всі українські діти мають добрі серця, люблять свій рідний народ і рідний край – Україну.

Він з великою радістю відвідує усіх діток і обдаровує їх усякими чудовими дарунками.

Тішиться святий Миколай, коли добрі люди, що люблять дітей, допомагають йому в доброму ділі. Радіє, коли в День святого Миколай діти дають одні одним дарунки, коли хтось навіть і одягнеться так, як він, і, замість нього, приходить до дітей з дарунками, з добрим словом і порадою.

Автор: Богдан Данилович (з книги "Мандрівка Святого Миколая" упорядник Зоя Жук)
>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас