А народився святий Миколай в давній Ликій, в місті Патари. Батьки його походили із поважного роду, були людьми заможними і шляхетними, але славилися серед людей не своїм багатством, а чесністю і порядністю. Вони довго не мали дітей, хоча дуже мріяли про нащадка. Багато молилися, просячи про дар – народження дитини, і молитви їхні були вислухані – в сім’ї народився синочок. Назвали хлопчика Миколаєм, що з грецької означає «переможець народу», але воювати належало йому не мечем, а добрим словом і ділами, перемагаючи зло в людських серцях.
Щасливе подружжя натхненно виховувало сина, навчаючи його чесності, ввічливості, милосердя, щирості і любові до ближніх. Хлопчик ріс дуже розумним, йому добре давалося шкільне навчання, тому він швидко опановував книжну премудрість свого часу.
Згодом Миколай учився у свого дядька – єпископа, у якого прожив кілька років. Спершу він був читцем, потім став дияконом і згодом був посвячений у пресвітери. Він добре давав раду своїм обов’язкам, сумлінно вчився. В цей час померли його батьки, залишивши сину чималу спадщину. Миколай вирішив усе багатство роздати нужденним, адже твердо знав, що своє життя має присвятити служінню Богові і людям, тож матеріальні блага його не цікавили.
Миколай дуже хотів побувати на Святій Землі, де жив Спаситель, він попросив про це єпископа і вирушив у подорож. В дорозі корабель, на якому плив святий, спіткала дуже сильна буря, матроси вже не надіялись врятуватися і чекали своєї смерті. Але хтось сказав, що на цьому кораблі з ними пливе священик, тож вони звернулися до святого Миколая, дуже просячи, аби той помолився за їхнє спасіння. Після молитви святого буря вщухла… Ще багато різних чудес здійснив святий у цій подорожі.
Натхненний подорожжю до Святої Землі, Миколай захотів стати ченцем і у скромній келії, молячись провести своє життя. Проте, одного ранку, молячись, він мав видіння, під час якого Бог сказав Миколаю, що він має повернутися до людей, аби проповідувати і прославляти Його ім’я. Того ж дня вирушив святий до Мири – столиці Ликії.
Саме в той час єпископи мали обирати нового архієпископа Ликійського краю. Розглядали багато достойних кандидатур, але ніяк не могли прийняти остаточного рішення. Тоді єпископи вирішили почати молитися, аби Бог вказав їм на того достойного священика, який має стати архієпископом. Під час щирої молитви один із найстаріших єпископів мав видіння, в якому йому було сказано, що архієпископом стане священик на ім’я Миколай, який наступного дня першим прийде на вранішнє богослужіння. Зранку святий Миколай, як завжди, прийшов з раненька до храму. На порозі його вже чекав старий єпископ, який, з’ясувавши як звати священика, розповів йому про своє видіння. Незабаром молодого священика Миколая рукопоклали в сан архієпископа Мирлікійського.
Через кілька років розпочалися жорстокі гоніння на християн і святий Миколай, як і більшість вірян, потрапив до темниці. Там він, попри всі випробування, продовжував проповідувати і укріпляти віру людей, допомагаючи кожному, як міг. 323 року святого Миколая було звільнено.
За час свого служіння на чолі Церкви Ликії, святий вчинив багато чудес. Він мирив ворогів, рятував тих, хто потрапив у скрутне становище, визволяв із темниці невинних, навертав людей на правдивий шлях. А його скромність і смирення, які доповнювала велика мудрість, привертали до архієпископа Миколая людські серця. Він допомагав нужденним потай, бажаючи приховати своє ім’я. Святий приходив в дім тих, хто потребував матеріальної допомоги під покровом ночі, і таємно залишав гроші біля дверей чи на вікні, аби на ранок ощасливити тих, хто вже зневірився. Саме це і стало символом святого – безкорислива допомога нужденним, яка не чекала подяки чи прославлення. Своєю скромністю і милосердям закарбував святий своє добре ім’я в пам’яті людей. І за це отримав він від Бога дар – щороку приходить у кожен дім з дарунками, не забуваючи нікого, - як символ його добрих справ, зроблених за життя. Особливо обдаровує святий тих, хто чинить гарні вчинки, несе любов і щирість в своєму житті, підбадьорюючи добро.
Святий Миколай дожив до глибокої старості та до останнього дня служив людям і Богові. Після смерті святого, мешканці Ликії зберігали шанобливу пам'ять про свого пастиря і розповідали про його побожне життя та чудеса. Багато чудес звершив святий і після своєї смерті: рятував на морі, зцілював хворих, захищав скривджених. І до сьогодні творить чудеса тим людям, які з вірою звертаються до нього, довіряючи свої проблеми у молитві.
Автор: Марта Павлюк
