Зрозумійте причину
Звісно, кожна істерика має свою причину. І навіть, коли очевидної проблеми немає і виникає враження, що дитина просто демонструє свій характер – на це також є причина. Тож навчитися розуміти свою дитину – перше завдання.Деякі батьки вважають зайвим вдаватися до аналізу причини дитячих істерик та одразу різко реагують зустрічною агресією. Але такий метод, зазвичай, неефективний. Звісно, опанувати себе і спробувати спокійно з’ясувати причину дитячих сліз – не завжди легко, але крок за кроком ви навчитесь по-новому реагувати на дитячі істерики. Якщо спочатку не вдаватиметься застосовувати новий спосіб реакції у розпал дитячого вередування, спробуйте опісля, коли пристрасті вже вляжуться, проаналізувати, чому малюк міг себе так вести.
Найпоширенішими причинами дитячої істерики є:
• Дитина не отримала бажаного
• Не знає, як висловити свої бажання і почуття словами
• Малюка відірвали від цікавого заняття
• Дитина хоче привернути увагу
• Малюк втомлений і не розуміє, що з ним відбувається
Звісно, кожна мама й тато добре знають своє чадо, вони здатні швидко відчути, що саме стало причиною дитячого обурення, варто лише захотіти і трішки прислухатись до своєї крихітки.
Коли ж причина дитячого обурення з’ясована – намагаємось задовольнити потреби (визначити, що саме малюк не зміг висловити словами, дати потрібну увагу, забезпечити відпочинок, якщо причиною істерик є втома…). Якщо ж задовольнити дитяче бажання неможливо – найкращим способом є переключення уваги на нове, цікаве заняття, новий предмет, нову особу… Не завжди є час (і сенс) пояснювати дитині, що не можна того і того, бо трапиться те і те, але якщо є потреба швидко вгамувати дитину – різко переключіть її увагу на щось нове, цікаве і несподіване. Кричати на малюка, вмовляти його заспокоїтись в розпал істерики – марна справа.
Не провокуйте істерику
Часто батьки самі закріплюють у дитини таку форму поведінки, як влаштовування істерик. Чим? Тим, що кілька разів показали чаду: за допомогою вередування можна досягнути свого. Звісно, ситуації бувають різні, але намагайтеся не йти на поводу дитячих вередувань, аби потім не стати їх заручником.Зберігайте спокій
А от кричати у відповідь, або фізично карати малюка – крайня міра. Не можна карати дитину за те, що вона ще не вміє справлятись зі своїми емоціями. Зберігання спокою та ігнорування дитячих «вибриків» - найкраща «зброя» проти пустих істерик.Автор: Марта Павлюк
