Я с-сміюс-ся, я с-сміюс-ся, нас-сміхаюс-ся, Передр-раз-знюю усіх! ..
Нарешті водоплавній черепасі, яка жила біля самої річки під мулом, набридло слухати цього нахабу, і вона сказала йому:
- Ах ти, негідник! Цить мені зараз! Інакше я з´їм тебе коли-небудь, ось побачиш!
- Ха-ха-ха! Розсмішила, кумо! Куди тобі! Спочатку поший собі панталони!
І заходився передражнювати всіх підряд дужче. Але одного разу терпець черепахи увірвався. Вилізла вона на пересохлу землю і пошкандибала до міста. Там вона купила сім глиняних горщиків і притягла їх додому. Поставила вона горщики один на інший, а сама забралася під самий нижній і, прикинувшись мертвою, стала чекати недруга.
Пересмішник прилетів, як зазвичай, озирнувся навколо і не виявив черепахи.
- Еге-ге! Щось сталося! Куди ж могла подітися ця дурепа! ..- Вигукнув він спантеличено і, як завжди, заспівав:
Я с-сміюс-ся, я с-сміюс-ся, нас-сміхаюс-ся, пер-редр-раз-знюю усіх!
Незадоволений тим, що черепахи ніде не видно, він, легенький як пушинка, наблизився до глиняних горщиків і став їх клювати:
Ту-ки-тук, ту-ки-тук, де ти тут! Ту-ки-тук, ту-ки-тук, де ти тут!
І раптом звідкись з-під горщиків, які добре захищали черепаху, долинув приглушений голос:
- Іду, йду, шановний! Зараз вилізу! Засмучений пересмішник, забувши про небезпеку, клював і клював горщик в тому місці, звідки чувся голос черепашачий, поки горщик не розбився. Тут черепаха швидко вистромила з-під панцира голову, вп´ялася в пересмішника гострими зубами, які ніколи не випускають здобичі, і вбила його, навіть не давши охнути.
Тільки кіт, який в цей час прогулювався по іншому берегу річки, виявився мимовільним свідком цієї події. Минуло кілька днів, і король, не чуючи більше співу пересмішника, зрозумів, що хтось, але не воїн і не мисливець, убив птицю. Тоді він наказав солдатам скликати всіх мешканців свого королівства: собак, кішок, свиней, оленів ...
Коли всі зібралися, він звелів поставити на вогонь величезний чан з водою і закип´ятити її, а потім дати кожному сьорбнути окропу: той, хто не помре, той і виявиться винним.
Кіт, який був катом, розумів, що рано чи пізно прийде і його черга випити окропу, тому він узяв гарбузову посудину, наповнив її до країв і кілька разів помахав ним перед своїм носом, щоб трохи остудити воду. А потім підняв тост за здоров´я короля:
- Фир-фир-мяу, фир-фир-няв! - І тут же проникливо заговорив: - Ваша величність, ви понищите весь живий рід свого королівства, а між тим черепаха все знає ...
Черепаха навіть підстрибнула від несподіванки і, висунувши з-під панцира лису голову, вигукнула:
- Я? Я нічого не знаю!
Проте король наказав черепасі випити води з посудини, яку тримав кіт. І, оскільки з нею нічого не сталося, король спробував пальцем воду і переконався, що вона холодна.
- От бачите, бачите! Черепаха все знає ...- знову пронявкал кіт.
Солдати схопили черепаху, зв´язали її і потягли до в´язниці. Незабаром вдалині показалася річка. У черепахи радісно блиснули очі, але ніхто цього не помітив. Коли її вели по мосту, вона з усіх сил, наскільки це дозволяло скуте мотузками тіло, стала звертати праворуч, ближче до краю моста. Дійшовши до середини мосту, вона зупинилася як вкопана і сказала:
- Це нічийна земля. Тут ви не підпорядковуєтеся королю. Розв´яжіть мотузку на моїй правій нозі.
Солдати відмовлялися виконати її прохання і стали переконувати її, що не мають на це права, що їм не належить. Але черепаха продовжувала жалібно просити:
- Розв´яжіть, будь ласка. Хіба ви не бачите, я натерла собі ногу і не можу йти далі. Послабте мотузку хоч трошки!
Солдати дали себе вмовити і злегка розв´язали мотузку на її правій нозі. Черепаха тільки й чекала цього. Вона миттєво накренилася вбік і - плюх! - Впала у воду.
- Ха-ха-ха! Хе-хе-хе! Нарешті я в воді! - Голосно зареготала вона і була така.
Та й то правда: для водоплавної черепахи річка - дім рідний.
За матеріалами detkam.biz
