Казка «Храм роду»

Господиня, Зоряна, промовила: „Ранок вечора мудріше, ляж миленький, відпочинь”. І постелила на шовкові трави для нього білу овечу шкіру – Золоте Руно. Послухав господиню-дружину батько, Радомир і ліг спочивати, а Світовид, синочок Хортиці, на сопілці колискову став грати. Заснув батько і сниться йому сон. Прилетів до нього Янгол небесний. Показав де найкраще хату - Храм Роду поставити, благословив на закладене і полетів собі у Царство Божеє. Прокинувся на світанні Радомир, ба…у руці – план Храму і інструкція, як будувати. Глянув він навкруги, звірився з планом та і зібрав родину: „ Ось, тут на галявині, між молодим дубком і гнучкою вербою місце гарне!”. “ І джерельце чистим струмочком поряд пробивається”, - додала мати Зоряна.. “Тут і збудуємо Храм роду.” – вирішив Радомир. “ А я і Природа - Матінка будемо вам допомагати Новий Світ будувати!”, - промовив і собі Світовид. Помолилися Богу на добрий почин. Бабуня Лада вийшла на горбочок, а там під ногами глина: ” Буде з чого підлогу, стіни і піч робити!” - зраділа вона. Матінка, Зоряна, ступила на берег річки, а там пісочок білесенький хвиля дніпрова миє: ” Буде, що в глину для замісу добавляти!” - промовила до всіх. Батько, Радомир зайшов в луки зелені, а там очерет і дике жито росте: „ Буде чим заміс глини скріпляти, щоб стіни міцні були і теплі. А ще буде чим хату крити.” Дідусь, Богодар, вклонився діброві і заскрипів до нього величезний Дуб: „Закінчується мій вік, багато молодої порослі піднялося в лісі, послужу я в останній раз для майбутнього, стану стовпами - оберегами в чотирьох кутах храму родинного!”.” Дякую тобі, Велетню!” – відповів йому Богодар. І уся родина пообіцяла Дубу-патріарху доглядати молоді дубочки, його синочків, і берегти природу острова. Онучка, Дара, і Світовид стали між дубочком і гнучкою вербиченькою лицем на схід сонця. Взялися за руки і, радіючи початку нового дня, промовили: “Дивіться який ранок благословенний. Сонечко усіма барвами грає ! Ось тут і буде в нашій хаті вікно у світ широкий!”. В добру годину Богиня роду Природа-Мати благословила будівництво. Спочатку в чотирьох кутах хатини встановили стовпи дубові на здоров’я всім і силу. З глини виклали долівку, стіни й піч. З дощок - вікна, двері, дах і соломою його вкрили, щоб трималося тепло. Потім хату побілили і розписали, наче храм.

” А тепер його освятимо, щоб щасливо всім жилося!” – промовив Світовид. ” Вийди, вийди, сонечко, на дідове полечко, на бабине зіллячко, на наше подвір’ячко!” – заспівала Дара. ”І освяти цей дім господній. Хай в ньому хліб святиться, хай в ньому дитя родиться. Хай щастя і здоров’я в ньому на весь вік селиться!” – благословив дідусь, Богодар. А мати, Зоряна, на святковому рушнику подала чоловіку тільки-но спечений хліб святий. Батько, Радомир, поцілував його і першим заніс до хати: ” Дай, Боже в добрий час у новий дім увійти, хліб – сіль унести!”. ” Бережи, Боже, цю хату від грому, грози і від потопу та від великого клопоту, – промовила бабуся, Лада, - Дара, онучко, бери зерно, обсипай хату на багатство, жменю проса аби зле за ногами не сіялось, а маком - проти нечистої сили. Зоряно, донька, вносимо дари матері-природи: кропиву, лопух, вербові гілочки на здоров я всьому Роду назавжди!”.

„ Ось і збудували ми, з Божою поміччю, наш храм родинний. Тож, будьмо щирими на добро і ласку. І в серці вдячність принесемо своєму роду і народу за хліб святий, джерельну воду і мову нашу і свободу, Землі і Бога благодать!” – звернувся до усіх рідних батько, Радомир. „Живіть, люди добрі, з Природою в злагоді і любові!” – благословив і собі родину Світовид.

Віднині підвівся в новий світ буття на святому острові матері – природи Храм Роду українському і поселилася в ньому перша Родина Золотого віку.

Житиме вона віднині вільно, щасливо, вічно і радісно, та святкуватиме усі пори року: Лелю - Весну-красну, Ладу - Літечко квітуче і родюче, Макош - Осінь-золоту і плодючу, Сніжану – Зимоньку пухнасту та білесеньку. І всім того радить!