У столиці України на ВДНГ знову засвітилася та “зазвучала” найбільша екомедіа-скульптура країни Київський Кит, створений із переробленого пластику, зібраного київськими школярами у 2021 році. Тепер її саундтреком стала аудіовізуальна програма з використанням звуків київських річок. У Барселоні команда презентувала проєкт міжнародній аудиторії, щоб зробити видимою в Європі тему екоциду, який росія чинить в Україні, і показати, як мистецтво, наука та участь громадян можуть перетворювати тривожні дані на зрозумілу суспільну дію.

Kyiv Whale був обраний ініціативою PartART4OW як один із 10 найкращих проєктів Європи, які через мистецтво та залучення суспільства привертають увагу до ключових екологічних викликів.

Барселона: говорили про екоцид росії, щоб Європа побачила реальність України

Барселонська презентація мала чітку мету: вивести розмову про стан води в Україні на європейський рівень — не як “місцеву екологічну тему”, а як наслідок війни та системного руйнування довкілля. Команда говорила про те, як атаки на інфраструктуру, підриви, аварії, блекаути та руйнування очисних систем формують нову реальність: забруднення води стає ризиком для здоров’я, економіки й безпеки.

У включенні з Барселони автор проєкту Валерій Коршунов та продюсерка Світлана Коршунова акцентували: проєкт Kyiv Whale Eco Hubs — це спосіб зробити складні дані про довкілля видимими й емоційно відчутними, щоб європейська аудиторія не “пролистувала” ці цифри як ще одну новину, а розуміла причинно-наслідковий зв’язок і масштаби відповідальності.

Автор проєкту Валерій Коршунов, який долучився до події прямим включенням з Барселони, наголосив: «Ми створили Kyiv Whale Eco Hubs, щоб зробити проблему води видимою. Дані мають звучати, світитися, ставати частиною міського простору — тільки тоді суспільство починає діяти».

Продюсерка проєкту Світлана Коршунова підкреслила міжнародний масштаб ініціативи: «Те, що Київський кит сьогодні презентовано одночасно в Києві та Барселоні, означає одне: водна безпека України - це європейське питання. І мистецтво стало мовою, яка дозволяє говорити про це зрозуміло».

Київ: запустили аудіовізуальну програму і закликали до громадського контролю якості води

У Києві в центрі події — оновлений перформанс Київського Кита: динамічне світло та музика зі звуками київських річок. Це художня форма, яка працює як публічний інструмент: вона допомагає говорити про якість води простою мовою — і водночас підштовхує до практичного питання: хто й як контролює стан води, якою ми щодня користуємось?

Українська презентація була зібрана навколо ключового меседжу: водна безпека — це базова умова життя, а в умовах війни вона вимагає не тільки державного моніторингу, а й активної участі громадян, контролю, запитів до даних, відповідальної поведінки та локальних дій.

Стан водних ресурсів України оцінюється як критично напружений. Після підриву Каховської ГЕС зафіксовано десятки тисяч тонн забруднювачів у донних відкладах, масштабні втрати біорізноманіття Чорного моря, системні атаки на порти та очисні станції.

Саме тому в межах події прозвучали експертні виступи важливих еко ініціатив України:

Ірина Черниш, радниця Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства України, голова ГО SaveDnipro та co-founder SaveEcoBot, розповіла про реальний стан моніторингу якості води, виклики відкритих даних і потребу громадського контролю: “Україна — одна з найбільш вододефіцитних країн Європи, тому захист ресурсів є питанням нашого виживання. Поєднання системного забруднення та руйнівних наслідків війни створює пряму загрозу, яка десятиліттями впливатиме на здоров’я українців через воду, яку ми споживаємо.
"Київський Кит" стає голосом наших річок та перетворює складні екологічні показники на мову візуальних символів. Це дозволяє кожному в реальному часі бачити стан води та усвідомлювати свій вплив на довкілля».

Інформація, яку важливо знати кожному українцю: Аналітичний огляд стану водних ресурсів та загроз екологічному стану (дані 2025–2026) від Let’s Do It Ukraine.

Окремий практичний меседж події — перевіряйте воду, яку споживаєте. Якщо ви користуєтесь водою з колодязя/свердловини або маєте сумніви щодо якості водопровідної води, варто зробити лабораторний аналіз. Це можна зробити у сертифікованих лабораторіях з оцінки шкоди довкіллю: https://www.saveecobot.com/static/environmental-labs.

Що саме варто перевіряти в першу чергу: нітрати/нітрити, мікробіологія (E. coli та ін.), залізо/марганець, важкі метали (за ризиком), pH, жорсткість. Важливо пам’ятати: кип’ятіння не прибирає хімічні забруднювачі, а отже — в разі ризиків потрібні або результати аналізів, або надійні рішення з очищення (наприклад, зворотний осмос).

Марія Бєлкіна, керівниця відділу сільського господарства ГО “Екодія” , наголосила на необхідності законодавчих змін щодо захисту річок від нітратного забруднення: «Питання доступу до безпечної води було болючим для України ще до великої війни через застарілі системи очищення та неефективні сільськогосподарські практики, а з 2022 року ситуація лише загострилася — через руйнування інфраструктури та обмежений контроль. Особливу тривогу викликає нітратне забруднення підземних вод та криниць, яке не має кольору чи запаху, але підриває здоров’я людей, особливо — дітей, спричиняючи кисневе голодування тканин. Наразі у Верховній Раді чекає на розгляд законопроєкт №11486, який закладає основи для належного моніторингу вод та впровадження безпечних фермерських практик. Ми закликаємо народних депутатів підтримати цей важливий документ!”

Тетяна Вахницька, координаторка Kyiv Whale Eco Hubs, пояснила, чому культурні практики є ключем до залучення громад:

«Мистецтво робить невидимі проблеми видимими. Воно перекладає складні наукові дані мовою, яку розуміють діти, громади і політики».

Kyiv Whale — це не лише медіа-об’єкт — це:

• освітні програми в школах,
• арт-акселератор, де діти разом із митцями створюють експонати еко-виставки,
• співпраця з науковцями Чорнобильського біосферного заповідника,
• прибирання та аналіз сміття спільно з Let’s Do It Ukraine,
• публічні обговорення та залучення громад.

Такі проєкти потрібні не “для краси” і не “для підняття настрою”. Вони працюють як суспільна інфраструктура: перетворюють абстрактні екологічні дані на зрозумілий досвід, формують довіру до науки, навчають дітей і дорослих ставити правильні запитання та діяти — від участі в прибираннях і моніторингу до вимоги прозорих рішень від влади та бізнесу.

У час, коли війна руйнує критичні системи — мистецтво стає мовою, що з’єднує науку, громаду і відповідальність. А міжнародні презентації, як у Барселоні, роблять українські екологічні реалії видимими для Європи — там, де формуються політики, партнерства й довгострокові рішення.