До зазначеного переліку входять продовольча сировина та харчові продукти, які з неї можуть вироблятися, а саме: соя, кукурудза, картопля, томати, кабачки, диня, папайя, цикорій, цукровий буряк, ріпак, льон, бавовна, пшениця, соняшник, рис, харчові добавки, вироблені з ГМО, та харчові продукти для спеціального дієтичного споживання, отримані з ГМО.

Разом з цим, Мінекономіки має намір створити у системі Держспоживстандарту 17 лабораторій з визначення якісного та кількісного вмісту ГМО у продукції.

Мінекономіки розробило законопроект про внесення змін до законів "Про безпечність та якість харчових продуктів" і "Про захист прав споживачів" у частині відміни обов’язкової вимоги вказувати при етикетуванні харчових продуктів позначку "без ГМО" та встановлення обов’язковості вказувати при етикетуванні харчових продуктів інформацію про наявність у харчовому продукті зареєстрованих ГМО або вироблення складових (інгредієнтів) харчового продукту із зареєстрованих ГМО.

Зміни запропоновані з метою недопущення невиправданих витрат суб’єктів господарювання на маркування продукції та приведення національного законодавства у відповідність з європейським законодавством.

На сьогодні вартість одного випробування харчового продукту на вміст ГМО становить від 600 до 800 гривень.

На сьогодні в Україні діє 28 лабораторій, які здатні визначати вміст ГМО у продукції, з них 9 – у системі Держспоживстандарту та 17 – у системі МОЗ.

Суть системи відстеження полягає у тому, що на першій стадії розміщення на ринку товарів, що складаються з ГМО або містять ГМО, оператори повинні забезпечити передачу такої інформації в письмовій формі операторові, який отримує товар. Така інформація повинна обов’язково передаватися на всіх наступних стадіях розміщення товару на ринку від одного оператора до іншого.

За матеріалами health.unian.net