«Білі» списки замість «чорних»

Члени НЕК дійшли висновку, що «чорні списки» є марним витрачанням часу й зусиль, адже хоча сайти з небезпечним контентом постійно закривають, вони так само регулярно з’являються знову.

За словами автора ідеї, заступника голови правління «Інтернет Асоціації України» Олександра Ольшанського, йдеться про те, щоб визначити вебсайти, які не містять небезпечного контенту, і рекомендувати їх для перегляду дітям.

Ймовірно, що це робитимуть за певною бальною системою, але технічні деталі ще потребують розробки.

Щоб система запрацювала, «потрібна програма, яка стоїть на комп’ютері, і потрібен, власне, список, який підтримується і розміщений десь на серверах провайдера», — розповів Бі-Бі-Сі пан Ольшанський.

А вже на власні комп’ютери користувачі-батьки повинні ставити цю програму самі.

До «білого списку» хочуть включити освітні та інформаційні ресурси. Проте, які саме вебсайти рекомендують дітям з’ясувати так і не вдалося.

До відбору планують залучити Міністерство науки і освіти, Міністерство культури й туризму та Міністерство юстиції.

Тим часом найбільше, як виглядає, діти в Україні дивляться YouTube і спілкуються в соціальних мережах. А гарних вебсайтів для дітей українською мовою фактично не існує, як і комп´ютерних ігор.

Батьки й Інтернет

Автор ідеї наголошує, що про якийсь державний контроль трафіку не йдеться, адже для запровадження цього механізму обов’язково буде потрібна не лише згода, але й ініціатива батьків дитини.

Інше питання, чи готові вони до цього і чи прагнуть контролювати Інтернет-блукання власної дитини.

Наприклад, за даними Національної експертної комісії з суспільної моралі майже 76% батьків не цікавляться тим, які вебсайти відвідують їхні діти. Ці дані були наведені на засіданні НЕК.

Втім, експерти такі цифри пояснюють не байдужістю батьків, а їхньою необізнаністю.

За словами координатора програми «Онляндія — безпечна веб-країна» Артура Кочаряна, батьки просто не усвідомлюють, яку небезпеку для їхніх дітей може становити Інтернет.

Під час тренінгів, які проводяться в рамках програми, колеги пана Кочаряна розповідають батькам про реальні загрози, які існують в Інтернеті, і чують у відповідь: «Слухайте, дійсно, ми цього раніше не знали. Виявляється все набагато складніше і реалістичніше».

Окрім суто технічних обмежень, прибічники «білого списку» сподіваються, що такі заходи змусять батьків більше обговорювати з дитиною можливості та небезпеки мережі Інтернет.

А для цього необхідно, щоб батьки знали, які сайти рекомендувати дітям, і частіше робили це. На цьому наголошує і Ірина Огороднійчук, координатор національної гарячої лінії з питань запобігання насильства та захисту прав дитини.

Саме сюди часто звертаються і діти, і їхні батьки, щоби отримати інформацію про безпеку в Інтернеті.

Пані Огороднійчук застерігає батьків від того, щоби залишати «дитину наодинці з комп’ютером», адже батьки повинні змалечку розказувати дитині, які сайти вона може відвідувати.

Ідея «білих» списків — суперечлива

Втім, ідея «білого списку» вже знайшла і своїх супротивників. За словами Максима Саваневського, консультанта з Інтернет-комунікацій, будь-які обмеження в Інтернеті є марними, адже жодна держава не змогла запровадити подібний ефективний механізм, який би дав позитивний ефект.

Більше того, на його думку, контроль в Інтернеті може призвести до порушення прав людини.

«Під хорошими гаслами, скоріше за все, ми можемо прийти до того, що через боротьбу з порнографією ми прийдемо до боротьби зі свободою слова», — твердить пан Саваневський.

Окрім того, за його словами, обмеження у доступі до вебсайтів спрацюють лише у випадку з маленькими дітьми, тоді як підлітків, які краще, ніж їхні батьки, обізнані з Інтернетом, вони не стримають.