Визначається, що на усиновлення дитини потрібна згода матері та батька дитини. Згода матері на усиновлення її дитини є дійсною, коли її надано у передбачений законом час після народження дитини, але не менше, ніж через шість тижнів, або, якщо не встановлено такого часу, у такий час, який, на думку компетентного органу, надає їй можливість достатньо відновитися від наслідків, пов´язаних з народженням дитини.
Конвенцією передбачається можливість усиновлювати одній особі. Водночас, статтею 212 Сімейного кодексу України (СкУ) забороняється усиновлення українських дітей іноземцями, що не перебувають у шлюбі. Різниця у віці між усиновлювачем і дитиною повинна становити відповідно до положень конвенції принаймні 16 років, у той час як стаття 211 СкУ встановлює таку різницю у 15 років.
Статтею 18 конвенції встановлена можливість держави-учасниці приймати положення, які є більш сприятливими для усиновленої дитини. Тобто у випадку, коли українське законодавство буде містити норми, які відрізняються від положень конвенції, але є кращими для усиновленої дитини, то не буде йтися про порушення чи неузгодженість з нормами зазначеного міжнародного документа.
Європейську конвенцію про усиновлення дітей (переглянуту) ратифіковано із застереженнями, відповідно до яких в Україні не дозволяється усиновлювати дитину двом особам різної статі, які перебувають у зареєстрованому партнерстві.
Визначено також, що органом, до якого мають направлятися запити про надання інформації щодо усиновлення, є Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України.
За матеріалами health.unian.net
