Видання зрозуміло розповість все, що потрібно знати про математику. Автори досліджують, як математичні інструменти роблять життя кращим і як допомагають людям зрозуміти навколишній світ. Окрім пояснень та цікавих діалогів, тут є окремий словник із найпоширенішими визначеннями, тож видання буде корисним для читачів будь-якого віку.
Раніше у #книголав вийшли книги цієї серії: «Політика для початківців», «Фінанси для початківців», «Психологія для початківців», «Клімат для початківців», «Бізнес для початківців».
Публікуємо уривок із книги.
РОЗДІЛ 7. Математика, комп’ютери та майбутнє
Від нагадування про справи, які треба зробити, до моніторингу стану здоров’я — комп’ютери сьогодні роблять так багато, що без них важко уявити життя.Люди навіть носять із собою потужні кишенькові комп’ютери, щоб контактувати з іншими, прокладати маршрути та знаходити відповіді на запитання. Без математики все це було б неможливим. Комп’ютери розроблені та запрограмовані математиками й використовують математику для ВСЬОГО.
Що таке комп’ютер?
Комп’ютери — це машини, які беруть певні вхідні дані й видають відповідні вихідні дані.
- Ми, комп’ютери, маємо дуже різний вигляд і виконуємо дуже різні завдання, але всі ми — ЕЛЕКТРОННІ ПРИСТРОЇ, які…
1. Зберігають інформацію (яку зазвичай називають ДАНИМИ).
2. Дотримуються інструкцій (які називають алгоритмом або програмою) для обробки даних. Дані й інструкції, які отримує комп’ютер, є ВХІДНИМИ.
3. Відображають дані, які є результатом виконання алгоритму або програми. Їх називають ВИХІДНИМИ.
Перші «комп’ютери» були зовсім не схожі на ці пристрої. То були люди, які здійснювали обчислення, тобто рахували. Звідси й пішло слово «комп’ютер» (від англ. «to compute» — обчислювати). Обчислювачі (чималу кількість яких становили жінки) були потрібні для найрізноманітніших робіт.
Команда обчислювачів здійснювала складні розрахунки, розбиваючи їх на менші частини, над якими могли працювати одночасно декілька осіб.
Іноді до такої роботи залучали навіть більше ніж одну команду. Це полегшувало перевірку результатів. Такі розрахунки забирали БАГАТО часу, а помилки могли дорого коштувати або мати смертельні наслідки.
Обчислювальні машини
Перший механічний комп’ютер був спроєктований у 1837 році математиком Чарльзом Беббеджем і називався «Аналітична машина». На той час він мав надто складну будову. Якби його склали, він зайняв би дуже велику кімнату. Аналітичну машину спроєктували для виконання будь-яких можливих обчислень або серій обчислень, вона могла оперувати сотнями п’ятдесятизначних чисел.
Аналітична машина працювала б на паровому двигуні. Ця частина — пам’ять.
Високі стоси зубчастих коліс зберігають числа, поки вони не знадобляться процесору. Кожне колесо містить одну цифру. Верхнє — показує, яким є значення: додатним чи від’ємним. Тут дані вводять у комп’ютер за допомогою перфокарт (носіїв інформації). Кожна колонка позначає одне колесо у стосі. Якщо в колонці 9 отворів, комп’ютер встановлює колесо на 0. Якщо там немає отворів, комп’ютер встановлює колесо на 9. Цю частину комп’ютера називають процесором. Саме тут програма працює за допомогою системи коліс і шестерень. Перфокарти, які вставляються сюди, вказують машині, що вона має робити: додавати, віднімати, множити, ділити...
На цій картці ділення залишилося непробитим, тому саме це має зробити машина.
Перфокарти можна було з’єднати разом, щоб створити для комп’ютера складну серію інструкцій (алгоритм), яких він мав дотримуватися.
Перший в історії комп’ютерний алгоритм написала інша математикиня на ім’я Ада Лавлейс. «Вихід» машини розташований тут: це місце для друку перфокарт або списку чисел, які відповідають на будь-яке математичне запитання, поставлене машині.
