Книга детально знайомить читачів з традиціями свята, такими як приготування чобітків для подарунків, а також описує атмосферу родинного затишку. Ілюстрації Анніки Массон додають казкову нотку та роблять кожну сторінку справжнім витвором мистецтва.
Це видання стане ідеальним супутником для родинних читань, наповнюючи серця теплом і магією зимових свят.
Про автора:
Ілюстратор та автор Люк Фоккруль народився 14 листопада 1967 року в Льєжі. У своїх дитячих книжках він часто поєднує багатошарові сюжети, в яких реальний та фантастичний світи переплітаються. Його твори вирізняються тонким гумором, філософськими ідеями та глибокими емоціями, що робить їх привабливими не лише для дітей, але й для дорослих. Фоккруль пише для різних вікових груп, охоплюючи як маленьких дітей, так і підлітків. Його книги не лише розважають, але й допомагають дітям пізнавати себе та світ навколо.
Публікуємо уривок із книжки:
Осінь здмухала всі листочки з каштана в шкільному дворі. Великими кроками наближається до нас зима, та хіба холод може стати веселощам на заваді? Адже скоро День Святого Миколая!
Найменші учні роблять червоні капелюшки-митри з мадам Йоландою.
— Мадааааам, а хто такий святий Миколай? — цікавиться Сафьяту, новенька в цьому класі.
— А, ну це така в нас традиція: у ніч на 6 грудня поважний пан у червоному вбранні і з довгою білою бородою приносить даруночки чемним діткам.
— Що? Отже, якщо я набешкетував, мені не дістанеться даруночок? — занепокоєно вигукує Патрік.
— Ну, щоб узагалі нічого не отримати, треба дуже-дуже сильно накапостити, — заспокоює Патріка мадам Йоланда.
— Але все-таки дуже не розгулюйтеся, бо Миколаю з хмарки все видно!
На перерві Луї поводиться якось дивно... Він розмахує руками й говорить сам до себе. А ще — збирає брудні папірці та викидає в смітник.
— І що це ти робиш? — запитує в нього Патрік.
— Намагаюся зробити щось корисне. Щоб Миколай мені більше даруночків приніс. Я вже п’ять обгорток підібрав! — заявляє він, звертаючись до небес.
— А оце вже ні! Це МОЯ ідея! І ось Луї та Патрік уже сперечаються про те, хто з них підбере й викине стару жуйку. Мадам Йоланда намагається їх вгамувати.
— Так, годі, годі! Не сваріться! Що подумає святий Миколай, коли завітає до школи?
Наступного дня святий Миколай прибуває просто сюди — до шкільної актової зали. Діти вервечкою проходять повз нього, а він вручає кожному мандаринку й хрустке карамельне печиво. Патрік трохи наляканий, але ні, він не плаче.
— Але це не той самий святий Миколай, що в магазині, — шепоче Софі.
Тепер, після того як святий Миколай навідався до їхньої школи, Патрікові несила терпіти. Він не може стриматися та наполегливо допитується:
— А коли вже Святого Миколая? Ну коли вже Святого Миколя?
Старшого брата Патріка, Мішеля, ця допитливість трохи змучила.
— Але ж тобі вже сказали! 6 грудня!
— Але... Скільки разів до цього лишилося поспати?
— Декілька! Потерпи ще!
Раптом їх перебиває якийсь «бумсь».
