| Характеристика дорослої людини | Чого не треба робити | Що треба робити |
| Активність у суспільно-корисних справах | Заохочувати суперництво або порівнювати з іншими людьми | Заохочувати таку поведінку дитини, коли вона створює ситуації, де виграють усі. Підкреслювати важливість успіху кожного. Проводити сімейні ради |
| Внутрішня цілеспрямованість, зібраність | Балувати подарунками або карати. Розхвалювати дитину. Відповідати на запитання, які ставлять дитині. Приймати рішення замість дитини (у тих випадках, коли прийняття рішення можна покласти на дитину, це можуть бути неважливі для вас справи: вибір страв до дня народження, одягу, дрібних речей у супермаркеті). | Учити вибирати та приймати рішення (від вибору одягу чи зубної пасти до вибору гуртків). Допомагати ставити перед собою власні цілі. Підбадьорювати дитину. |
| Чесність, надійність. Уміння визначити, чи можна довіряти людині. | Принижувати. Кривдити. Карати. Порушувати взаємні угоди. | Дотримуватися свого слова. Дозволяти дитині самій брати всю відповідальність за виконання важливих обов´язків. |
| Сміливість у будь-якому, навіть складному починанні. | Надмірно оберігати. Критикувати. Карати. | Учити виправляти помилки. Відноситися до помилок з відчуттям гумору. Підбадьорювати. |
| Уміння легко знаходити контакт з оточуючими, дружелюбність, комунікабельність. | Перенавантажувати роботою. Відкидати прояви відчуттів. Стверджувати, що спілкування – це дарма витрачений час. | Влаштовувати зустрічі з прекрасним. Ділитися з дитиною власними почуттями і думками, визнавати почуття інших. Вислуховувати дитину до кінця, не перебивати. Учити поважати думку оточуючих на своєму прикладі. |
| Уміння досягати успіху у всіх справах і починаннях. | Концентрувати увагу на нестачі грошей. Безвідповідально ставитися до своїх обов’язків та дозволяти те ж саме дитині. | Концентрувати увагу на достатку засобів до існування. Із вдячністю відноситисядо будь-якої спроби дитини допомогти. |
| Уміння висловити свою думку, здатність до творчості. | Соромити. Критикувати за помилки. Підпорядковувати своїй волі. Карати. Перебивати. Відповідати на запитання, поставлені дитині. | Рахуватися з думкою дитини. Радитися з нею. Заохочувати прояви індивідуальності (якщо вони не заважають оточуючим). |
| Винахідливість. | Стверджувати, що багато чого не можна зробити. Рішуче у всьому відмовляти. Робити все за дитину. | Надавати вибір. Ставити запитання, що відкривають дитині нові можливості, пропонувати різні ідеї і способи вирішення складних проблем. |
| Уміння ефективно залагоджувати розбіжності в спорах (дипломатичність) | Робити дитину неправою. Нечесно вирішувати спірні питання (з огляду на чийсь вік чи положення ? фактори, які не впливають на суть справи). Ділити людей на «добрих і поганих». | Домовлятися на взаємовигідній основі. Запитувати дитину, яким чином вона може допомогти своїм друзям вирішити суперечку так,щоб вони теж залишилися задоволені. Показувати, як можна зрозуміти обидві сторони спору, подумки поставивши себе на місце кожної з сторін. Пояснити, що немає поганих і добрих людей - є добрі й погані вчинки. |
(У статті використані матеріали книги Кетрін Дж. Кволс «Переорієнтація поведінки дітей»)
