Таким чином, криза трьох років - це період у житті малюка, коли він за всяку ціну повинен довести право на самостійність рішень, на власні бажання і потреби, які не залежать від волі дорослих, що його оточують. Причому, якщо дитині не вдається переконати в цьому, в першу чергу, самого себе, то в подальшому житті йому буде дуже важко.
У цей період відбувається повна перебудова відносин дитини з дорослими, які його оточують. Криза трьох років - це ламання сталих взаємин для того, щоб побудувати нові форми відносин між дитиною і дорослим. До кінця раннього віку у малюка виникає тенденція до самостійності, що знаменує собою не тільки появу цієї самостійності, помітної зовні, але й одночасне відділення дитини від мами. До цього малюк сприймав маму як частину себе. Тепер він відчув себе самостійною окремою людиною.
Знову батьки зі здивуванням спостерігають прояви упертості, неслухняності, свавілля, протесту, бунту, а іноді навіть деспотизму з боку малюка. І якщо у віці одного року дитина просто робила, або, принаймні, намагалася робити все по-своєму, то тепер така поведінка супроводжується словами "Я сам". І дійсно, дитина намагається все робити самостійно або, ще частіше, робить навпаки: коли звуть обідати, відповідає не "хочу", коли пропонують збиратися на прогулянку, стверджує, що хоче їсти і тому подібне.
Що ж відбулося? А має місце те, що дитина вперше усвідомила себе як особа, відокремила себе від батьків. Малюк раніше не міг ні попити, ні поїсти, ні піти кудись без мами. Тепер його руки та ноги стали спритні та слухняні – він отримав фізичну самостійність. Він може піти на кухню і з’їсти печива, яке лежить на столі. Може дістати з полички те, що йому потрібно. Може сказати, чого хоче і взагалі – виразити власну думку. А з фізичною самостійністю поступово приходить і психологічна, коли дитина усвідомлює свої нові вміння та можливості. Ривок фізичного розвитку, який зробила дитина, провокує ривок психологічного розвитку.
Відтепер він сам прагне стати дорослим, діяти так, як діють старші. Зазвичай, це йому не завжди вдається, тому і викликає протест і негативізм. Дитина відмовляється підкорятися вимогам, які ставлять дорослі, наполягає на власній думці, на своєму рішенні, іноді це буває схоже на те, що дитина оголосила війну батькам і протестує проти всіх сталих правил і звичаїв, які існували раніше.
Що можуть зробити батьки? Проявити максимум терпіння, надати дитині якомога більше самостійності в тих сферах, де це можливо. Таким чином, малюкові потрібно більше свободи дій. Звичайно ж, зараз все по-іншому, малюк вже достатньо дорослий, щоб його можна було просто відвернути від негайного здійснення якогось конкретного бажання. Тепер, коли у дитини вже є сприйняття себе як особи, реальне бачення своїх власних "хочу", його наміри стають свідомими. Таку маленьку людину вже неможливо "перемкнути" на щось інше. Керувати поведінкою трирічного малюка стає набагато важчим. Відтепер не можна просто нав´язувати йому свою волю, звичайно, мова не йде про крайні випадки, наприклад, коли прояв самостійності може нашкодити дитині.
Як діяти в таких ситуаціях? Надати синові або дочці право вибору, можна заздалегідь попереджати малюка, наприклад, про те, що "скоро ми підемо гуляти, ти завершуй гру і починай збиратися". Побачите, що незабаром ваша дитина дійсно буде готова відправлятися на прогулянку.
Фахівці встановили, що якщо батьки заохочують бажання малюка самостійно ухвалювати рішення і надають йому можливість вільного вибору, він швидше починає поводитися відповідальніше, а значить і створює батькам менше тривог щодо особистої безпеки. Малюк сам може вирішити, чи буде їсти "добавку" каші, якими іграшками хоче зараз гратися, що малюватиме, залишиться удома з татом або піде разом з мамою в магазин. Звичайно ж, певні рамки з боку дорослих необхідні, адже у малюка ще недостатньо розвинений самоконтроль і він не вміє визначати потенційно небезпечні ситуації, тому не завжди може уберегтися від невдач, а іноді і травм. Але уміння дитини передбачати небезпеку - це та навичка, яка вимагає цілеспрямованого навчання і формування. Дитина оволодіває всім необхідним на власному досвіді. І якщо такого досвіду вона не отримає, то просто не знатиме, що голка - гостра, вогонь - пече і тому подібне. Хай малюк спробує пальчиком доторкнутися до кінчика голки і відчує, що йому боляче, наступного разу обережно поводитиметься з цим предметом. Аналогічно дитину потрібно вводити і в світ інших небезпечних речей. Пам´ятайте, що важливо не вберегти малюка від падіння, адже це просто неможливо, оскільки ніхто з батьків не зможе бути з дитиною постійно, але якщо ми навчимо дитину бути обережною, або, іншими словами, пояснимо, як правильно падати, то тоді можна бути впевненим у тому, що вона не піддаватиметься зайвий раз небезпеці.
Такі елементарні навички самостійності дозволять виховати у малюка відчуття упевненості в собі, і це стане дуже корисним вже в найближчому майбутньому, якщо він піде в садок.
Найважливіше, що відбувається з вашим малюком у період від року до трьох, - це початок становлення особистості. Перші, майже невидимі, кроки в цьому напрямі відбуваються вже в рік. Але з початку другого року життя процеси в розвитку особи стають інтенсивнішими: дитина, як ми вже говорили, починає відокремлювати себе від дорослого. Усі симптоми кризи трьох років свідчать про те, що у дитини з´явилося бажання проявити власне "Я", і вона шукає привід, щоб протиставити себе дорослому.
Ось два приклади, які ілюструють таку поведінку. Маленький Паша (2 роки 7 місяців) підходить до плити і говорить сам собі: "Паша, не можна чіпати плиту", і відразу ж собі відповідає "А я буду". Окрім уміння відокремити свої бажання від бажань дорослих, діти ще і вчаться самоконтролю.
Через певний час після проявів "кризової" поведінки, випробувавши терпіння батьків, дізнавшися про певні межі дозволеного в своїй поведінці, ваш малюк, вже набагато самостійніший і доросліший, продовжує розвиватися і змінюватися, але відбувається це на вищому рівні. Адже тепер ця маленька особа вже багато знає і може, вона навчилася важливим речам, які потрібні для життя в світі людей: уміє говорити, достатньо упевнено ходить і робить стільки всього, що рік тому їй було недоступне. Таким чином, взаємини з дорослими піднімаються на якісно новий рівень. Дитина, відокремлюючи себе від дорослого, встановлює з ним глибші відносини.
У цьому віці виникає тенденція до самостійної діяльності, яка, разом з тим, схожа на діяльність старших, - адже батьки виступають для малюка зразком, і він хоче діяти, як вони. Усвідомивши себе, свої бажання, дитина вперше починає осмислено хотіти їх реалізувати. А це - перший крок назустріч дорослості.
