От буває таке: дуже мила дитина, яка завжди мала зразкову поведінку, добре вчилася, поважала старших, була компанійською і комунікабельною, раптом стає зовсім іншою. Вона не хоче іти до школи, починає буркати до батьків, втрачає друзів, забуває про елементарні норми ввічливості. Дитина переживає занепад. Батьки розгублені: що ж робити? Кажуть – вік такий. Але не завжди подібна ситуація пов’язана з перехідним віком. Дитина просто може переживати депресію.
Ми добре розуміємо, коли депресія настигає дорослу людину, адже існують певні її симптоми, такі як схильність до ізоляції, пониження самооцінки, почуття безнадійності, слабка концентрація уваги і т. ін. З дітьми ж дещо складніше, адже їм значно важче описати свої відчуття, проаналізувати їх. Частіше проявом їхньої депресії є конкретна поведінка. Дитина, яка страждає від депресії не завжди може описати батькам чи психологу свій стан, почуття, але можна помітити, що вона частіше, ніж звичайно, почала замикатися в собі, відбулися зміни, які стосуються апетиту (він понизився або дитина почала переїдати), сну (стає важче заснути чи не хочеться прокидатись зранку), дитина стає дратівливою, повільнішою, погіршились суспільні контакти. Отже, шляхом розпізнання дитячої депресії є виявлення суттєвих змін нормальної (звичайної) поведінки, що зберігаються впродовж певного часу.
Звісно, у дітей, як і в дорослих, бувають нормальні зміни настрою: через невдалий тиждень у школі, переїзд чи сварку з близькою людиною та через безліч інших причин. Вони не є підставою стверджувати, що в дитини депресія. Тобто для того, щоби заявляти про проблему депресії, слід виявити суттєві зміни в поведінці дитини, які зберігаються впродовж певного часу. Якщо ж батьки помітили у поведінці своєї дитини вищеописані тривалі зміни, і хвилюються, що в неї може бути депресія, однозначно потрібно перевірити такі свої підозри. Подзвоніть спершу до вчителя дитини і поцікавтеся, чи не помітив він зміни у поведінці дитини або чи не змінилась її успішність. Можливо, вчитель відкриє Вам просте пояснення ситуації (наприклад найкращий друг дитини перестав з нею товаришувати і вчитель це помітив).
Батьки завжди можуть заохотити дитину висловлювати свої емоції, але не повинні вмовляти її зробити це. Запевніть дитину, що мама і тато завжди вислухають її та що всі її почуття є нормальними .Звісно ж, якщо поведінка дитини продовжує Вас турбувати і прояви депресії очевидні, потрібно звернутися до кваліфікованого фахівця, який допоможе подолати дану проблему.
Автор: Марта Павлюк
