Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Подарунки Святого Миколая (оповідання)

Подарунки Святого Миколая (оповідання)
 

Наближається Свято Миколая – улюблене свято усіх українських діточок, якого вони з нетерпінням чекають, адже в особливу зимову ніч, напередодні 19 грудня, кожна дитина, яка протягом року добре поводилась, була чемною і слухняною, - отримує дарунки від Святого Чудотворця. Чудотворцем ми називаємо Миколая тому, що Він одержав від Бога особливий дар – творити чуда. Святитель Миколай, будучи єпископом у Мирах Ликійських, усе своє життя присвятив Богові, допомагаючи бідним і знедоленим людям. І до сьогодні Він не перестає опікуватися людьми, які просять у нього допомоги, пам’ятає і про малих діток, які щиро вірять в чудо і чекають Святителя з гостинцями.



 
٭٭٭٭٭

- Мамо, а Миколайчик до всіх діток приходить?

- Звісно, що до всіх, моя люба.

- І до Миколки?

- Авжеж, що так, - усміхається мама. Чому б то його мав обминути Святий Миколай?

- Миколка сам каже, що подарунки на свято він отримує від мами й тата. Святий Миколай не любить його.

- Он як? – дивується мама. - Прикро, що він так думає. Святий Миколай не заслуговує на такі слова.

- Тому, що він усіх діток любить?

- І дорослих також. Пригадуєш татову розповідь: торік, коли їхній корабель збився з курсу, несподівано на морі простелилася срібна дорога. Святий Миколай небесним сяйвом вказав кораблю правильний шлях.

- Мамо, а тато повернеться на Миколая?

- Ні, моя люба, - зітхає мама. - Зараз тато далеко…

Задумалася Софійка, опершись на лікті. Аж потім знову до мами озивається:

- Мамусю, а Святий Миколай усе на світі може?

- Звісно, що може, - не стримує усміху мама. – Не дарма люди вшановують святого молитвами. Пригадуєш, як я вчила тебе, донечко?

- Пригадую.

Увечері Софійка вкладається спати. Вона чемна дівчинка, тож ставши у покутті, стиха промовляє: «Святий отче Миколаю, прошу Тебе! Пригадай собі лист, що я надсилала Тобі, прохаючи ковзани. Я дуже хочу мати подарунок від Тебе. Але, якщо можна, віднеси Миколці ті ковзани, нехай він втішиться тим, що то не тато і мама принесли йому подарунок. А для мене зроби так, щоб мій тато до свята повернувся додому. Більше нічого мені не треба».

Цього вечора Софійка довго не може заснути, вона все дослухається, чи не почується стукіт у двері, або ж у вікно?.. Вона все чекає… чекає… аж сон заколисує її. І сниться їй Святий Миколай. Він провадить морем корабель, дуже схожий на великі сани. А на капітанському містку диво-корабля стоїть її тато. Слідом за Святим Миколаєм він поспішає додому…

Прокинувшись, Софійка угледіла біля ліжка пакунок.

- Бачу, Святий Миколай не забув про тебе, - усміхаючись, мама привітала доньку зі святом.

- Не забув, - зітхнувши, Софійка підійшла до вікна. Надворі їй радісно махав руками сусідський Миколка. Його ковзани виблискували на сонці.

- Мамо, можна я вийду на хвильку на вулицю?

- А подарунок? Тобі не цікаво, що приніс Миколай?

- Я потім. Лише вибіжу до Миколки.

- Тільки ж одягайся тепліше, - здивовано відповіла мама.

А Миколчині оченята аж сяяли радістю.

- Подивися що я маю, - тішився він перед Софійкою. – Святий Миколай подарував мені чудові ковзани. Оце подарунок! А що тобі приніс Миколай?!

- Я ще не дивилася.

- Як?! Це ж від Святого Миколая!

- Так, - чомусь не надто радісно промовила Софійка.

- Цікаво, а як він виглядає, Святий Миколай? – не вгавав Миколка, - Як ти гадаєш?

- Не знаю. Може, старенький дідусь?

- А, може, і не дідусь, а… такий, як отой капітан? – вигукнув Миколка, вказуючи рукою на вулицю.

Софійка прожогом кинулася до воріт. Їй було досить одного погляду, аби здалеку впізнати свого татуся. Біжучи йому на зустріч, розпашіла дівчинка шепотіла: «Дякую Тобі, Святий Миколаю!..».

*Дане оповідання взяте з книги "Вечорової пори. Молитви, казки, колисанки" / автор-упорядник Марія Морозенко. - Львів: Свічадо, 2011

>

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас