Згідно ст. 1264 нового Цивільного кодексу України, право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. Ці особи законодавцем віднесені до четвертої черги спадкоємців.
Для четвертої черги спадкоємців за законом важливими є лише дві умови:
проживати зі спадкодавцем однією сім‘єю;
проживати не менш як п‘ять років до часу відкриття спадщини.
З вищезазначеного слідує, що пасинок та падчерка теж відносяться до категорії осіб-утриманців і повинні мати право спадкувати після вітчима чи мачухи, за умови, що вони були на їх утриманні і одержували від них таку матеріальну допомогу, яка була для них основним і постійним джерелом існування. Для підтвердження факту знаходження на утриманні пасинка чи падчерки необхідно рішення суду, а в разі, якщо є інші спадкоємці і вони не заперечують проти включення утриманців у коло спадкоємців, то достатньо їх письмової згоди. «Непрацездатність» у вищезазначеній статті законодавцем до уваги не береться. Важливим для особи утриманця є строк, протягом якого він перебуває на утриманні, і той факт, що він був на повному утриманні спадкодавця і одержував від нього таку матеріальну допомогу, яка була для нього основним і постійним джерелом існування. Тож, законодавець повинен визначити для кожної конкретної категорії осіб-утриманців свій мінімальний строк знаходження на утриманні, він може бути від одного до п’яти років.
Наведемо пункт 2 ст. 1259 нового ЦК України: «Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані». Пункт 2 ст. 1259 ЦК відрізняється від ст. 1264 ЦК тим, що в даному випадку потрібна допомога не від спадкодавця, а спадкодавцеві. Він чітко визначив, що особа, яка тривалий час опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування. Підставою для видачі свідоцтва про право на спадщину, в даному випадку, є рішення суду. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї (п. 2 ст. 1265 ЦК України). Виникає питання: чи слід розуміти, що ст. 1264 ЦК має на увазі саме утриманців, які були членами сім’ї? Адже поняття «проживання однією сім’єю» та «член сім’ї» не тотожні. Згідно ст. 16 Сімейного кодексу України: «Якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків». Отже, внуків, які будуть одержувати грошову або натуральну допомогу від своєї бабусі чи дідуся з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, слід вважати утриманцями. І вони, в разі їх смерті, повинні спадкувати нарівні з тією чергою спадкоємців, яка закликається до спадкування, але за умови, що їх мати або батько, на момент смерті бабусі або дідуся, не досягли повноліття. Законодавець розділив утриманців на дві категорії: перша категорія − це ті утриманці, які є членами сім’ї спадкодавця, друга це ті утриманці, які не є членами сім’ї спадкодавця.
Слід враховувати три групи обставин, за яких особа вважається утриманцем:
1) факт знаходження особи на утриманні, у зв’язку з працездатністю чи непрацездатністю,
2) можливість чи неможливість віднесення особи до членів сім’ї спадкодавця,
3) строк, протягом якого особа перебувала на утриманні спадкодавця.
Положення чинного законодавства містять легальне визначення «член сім’ї», але чіткого визначення «член сім’ї» щодо спадкового права немає. Так, п. 1.20.4 для цілей Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. визначив хто може бути членом сім’ї і розділив їх на ступені споріднення. Однак, Цивільний кодекс не дає визначення й роз’яснення «член сім’ї».
Пункт 3 статті 75 Сімейного кодексу України визначає, що непрацездатним вважається той з подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом І, ІІ чи ІІІ групи.
«Непрацездатність», згідно трудового законодавства, це відсутність в особи повноцінної здатності до праці. Вона визначається медико-соціальною експертизою. «Неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка)» (ст. 1241 ЦК України). Ця стаття дає вичерпний перелік осіб, які мають право на обов’язкову частку. Підставами, які дають право спадкування на обов’язкову частку, є лише неповноліття та непрацездатність. Згідно статті 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
У пункті 1 ст. 1241 ЦК України право на обов’язкову частку в спадщині мають лише неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця. У пункті 2 ст. 1265 ЦК України утриманцем вважається неповнолітня особа. Тож, доречно внести зміни до вищезазначених статей, де треба зазначити: «малолітні та неповнолітні діти (особи)».
(За матеріалами http://www.yurradnik.com.ua)
