Казуси сімейного законодавства: стаття 74

З 1 січня 2004 року набув чинності Сімейний кодекс України. Тому, на прикладі ст. 74 Сімейного кодексу, спробуємо спрогнозувати практичну ситуацію, проаналізувавши і давши тлумачення даної норми.
Ст. 74 СК України: Право на майно жінки і чоловіка, що проживають однією сім´єю, але що не полягають в браку між собою.

1. Якщо жінка і чоловік проживають однією сім´єю, але не полягають у браку між собою, майно, придбане ними за час сумісного мешкання, належить їм на праві загальної сумісної власності, якщо інше не встановлене письмовим договором між ними.

2. На майно, що є об´єктом права загальної сумісної власності жінки і чоловіка, що не полягають в браку між собою, розповсюджуються положення розділу 8 даного Кодексу.

Отже, зі змісту даної статті для виникнення загальної сумісної власності необхідні наступні підстави:

1) жінка і чоловік;

2) що проживають однією сім´єю;

3) що не полягають у браку між собою;

4) майно повинне бути придбане за час сумісного мешкання.

Якщо перша підстава, тобто ділення людей за статевою ознакою на жінок і чоловіків є загальновизнаним поняттям, що не вимагає додаткових роз´яснень, то, розглядаючи другу підставу, виникає запитання: що таке сім´я і які підстави виникнення сім´ї, згідно чинному законодавству України?

Статтею 3 СК України визначене, що сім´ю складають особи, що спільно проживають, зв´язані загальним побутом, такі, що мають взаємні права і обов´язки; а сім´я створюється як на підставі браку, так і на підставах кровної спорідненості, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і що не суперечать моральним засадам суспільства.

А в п. 2 ст. 21 СК України сказане, що мешкання однією сім´єю жінки і чоловіка без браку не є підставою для виникнення у них прав і обов´язків подружжя. Оскільки ст. 21 СК України носить назву «Поняття браку», то абсолютно очевидно, що в п. 2 даних статті мова йде про жінку 1 чоловіка, що знаходяться між собою у фактичних шлюбних відносинах і, оскільки дані відносини протиречать моральним засадам суспільства, то абсолютно логічно і виправдано, що мешкання таких осіб однією сім´єю не є підставою для виникнення у них прав і обов´язків подружжя. З цього виходить парадоксальний вивід (який складно було зробити без глибокого аналізу законодавства) про те, що п. 2 ст. 74, як і дана стаття в цілому, не може розповсюджуватися на правовідносини чоловіка і жінки, що знаходяться у фактичних шлюбних відносинах (без штампів у паспрортах), оскільки:

- по-перше, вони не можуть вважатися особами, що проживають однією сім´єю, оскільки для цього немає законних підстав для створення сім´ї, визначених п. 4 ст. 3 СК України (тобто таке сумісне мешкання прямо протиречить моральним засадам суспільства);

- по-друге, п. 2 ст. 21, прямо виключає можливість виникнення у них прав і обов´язків подружжя, виключаючи, таким чином, як виникнення загальної сумісної власності, так і можливість застосування положень розділу 8 СК України (згідно п. 2 ст. 74 СК України) до майна кожного з них.

Тоді яку категорію осіб мав на увазі законодавець у даній статті? Представляється, що після вже зробленого нами висновку, ще складніше робити наступний, який є ще парадоксальнішим.

Отже, розглянемо сім´ї, що складаються з жінки й чоловіка. Найбільш яскравим прикладом є: мати (вдова) і її дорослий, повнолітній син; або батько (вдівець) і доросла, повнолітня дочка, які все ще проживають однією сім´єю.

Тепер спробуємо застосувати до них чотири підстави виникнення загальної сумісної власності (виділені нами на початку даної статті)

1) «чоловік і жінка». Навряд чи у когось викликає сумнів те, що, скажімо, дорослий, повнолітній син (як і батько-вдівець) − це чоловіки; а доросла, повнолітня дочка (рівно, як і мати-вдова) − це жінки;

2) «що проживають однією сім´єю». У цьому також немає сумнівів, оскільки підставою виникнення сімей у вказаних прикладах є кровна спорідненість (що відповідає п. 4 ст. 3 СК України);

3) «що не полягають в браку між собою». Абсолютно справедливо, вони не тільки не полягають, але і не можуть полягати в браку між собою;

4) «майно повинне бути придбане за час сумісного мешкання». Тобто в даних прикладах це майно, придбане з 1 січня 2004 року (тобто з дня набуття чинності СК України).

Далі, якщо сформулювати заяву людини, яка відчужує майно, згідно ст. 74 СК України (при відчуженні майна), то вийде приблизно наступне: «Я, Ф.І.О., сьогоденням повідомляю, що в період придбання відчужуваного майна, (чоловіком) не проживав (а) однією сім´єю з якою-небудь жінкою, рівно, як і не полягав (а) в браку; таким чином, відчужуване мною майно не знаходиться в загальній сумісній власності, а є тільки моєю власністю». Із змісту такої заяви, стає зрозуміло, що воно не може бути написане як дорослим повнолітнім сином (дочкою), так і його (її) матерью (батьком). Оскільки воно не відповідає ситуації, що склалася насправді, адже однією сім´єю кожен з них якраз проживав (а) з чоловіком (жінкою) в період придбання майна, при цьому (природно) не полягаючи в браку між собою.

Отже, вивід про те, що в даних сім´ях виникає режим загальної сумісної власності, − це хоча і абсолютно неймовірний, але як виявилось, обґрунтований і законний факт.