З коробки, де зібрані різні картинки (вирізки з журналів, сюжетні картинки), узяти по одному малюнку і почати складати колективну казку. Кожен учасник придумує по 1 - 2 речення, а в результаті казка повинна мати спільний сюжет. Так як у цю гру можна грати неодноразово, вона зазвичай подобається дітям і довго не набридає, можна завести спеціальну коробку й поповнювати її новими картинками з прочитаних журналів. Будьте готові, що спочатку розповіді будуть досить дивні та незрозумілі, дитині буде складно, тому допомагайте (але не робіть замість дитини), наштовхуйте на думку. З часом у вашої дитини буде виходити значно краще. Також ви можете бути шоковані тим, яке уявлення про навколишній світ отримала ваша дитина з телевізійних передач. Постарайтеся не забороняти дивитися все й одразу (ця порада з досвіду батьків, які декілька тижнів «відходили» від шоку). Також для гри ви можете використовувати ляльки для лялькового театру чи іграшки.
Гра №11 «Якби я був чарівником»
Всі присутні придумують розповіді або казки-мініатюри. Теми ви можете задавати будь-які. Декілька прикладів: «Як би я змінив світ, якби міг усе», «Дощ – це добре й погано», «Найкраща іграшка у світі», «Найсмачніша цукерка у світі», «Якби люди вміли літати».
Гра №12 «Порівняння»
Дорослий пропонує дітям (дитині) порівняти друзів і себе з якоюсь квіткою, деревом, звіром і так далі. А потім обговорюємо, чому вибрані саме такі порівняння.
Гра №13 «Цвітик-семицвітик»
Давайте пояснимо дітям, що настрій може виражатися різним кольором:
- червоний колір − захоплення;
- оранжевий − радість, веселість;
- жовтий − мені приємно;
- зелений − спокійний настрій;
- синій − сумний, невпевнений настрій;
- фіолетовий − мені тривожно;
- чорний − смутний настрій;
- білий − мені страшно.
Тепер вибираємо собі свій настрій (карточку з кольорового паперу, не показуємо нікому, ховаємо в гаманець) і відповідно до кольору показуємо настрій за допомогою міміки і жестів. Показати треба так, щоб легко було здогадатися.
Гра №14 «Інтерв´ю»
Раптом ви прилетіли з далекої країни, в аеропорту вас зустрічає кореспондент і ставить питання. Можна дати для посилення уявної ситуації ручку від скакалки або залишки від старого мікрофону.
Тепер трохи про те, як пояснити дитині, чому деякі слова не прийнято вживати в своєму мовленні.
Рожеве слово «Привіт»
(Дж. Родарі)
Один хлопчик розгубив всі хороші слова. У нього залишилися тільки погані. Тоді мама відвела його до доктора. Той сказав: «Відкрий рот, висунь язик, подивися вгору, подивися на кінчик свого носа, надуй щоки». Потім велів хлопчикові піти пошукати хороші слова. Спочатку хлопчик знайшов слово: «у-у-ф!» - теж нехороше слово, потім слово «Відстань», теж погане. Нарешті він виявив рожеве слово «Привіт». Поклав його в кишеню і відніс додому. І після цього навчився говорити хороші слова і став хорошим, добрим хлопчиком. Можна розподілити ролі між членами сім´ї і грати по цій розповіді сценку.
Розповідь про чесність. «Так буде справедливо»
Прочитати дітям розповідь: «Мама пішла в магазин. Як тільки за нею закрилися двері, брати почали балуватися. Вони то бігали навколо столу, то кидалися подушками. Раптом клацнув замок - це повернулася мама. Старший брат швидко сів на диван, а молодший продовжував підкидати подушку і розбив люстру. Мама розсердилася і поставила його в кут. Старший брат піднявся з дивана і став поряд. «Чому ти так поступив?» - запитала мама. «Так буде справедливо», - відповів хлопчик.
Хороший вчинок
Можна програти уявну ситуацію «Калюжа»: «Пройшов сильний дощ. Дівчинка йшла-йшла і раптом її випадково хтось штовхнув і вона впала посеред великої калюжі. Сама вона вибратися не може. Як можна їй допомогти?» « Допоможемо їй (перекинути колоду, подати руку, маленьку дощечку)». Таких ситуацій ви можете програти безліч, головне − дитина має зрозуміти, що допомога − це добре, її треба надавати й можна отримувати.
Поговоріть з дітьми про хлопчиків і їх вчинки.
Дуже добре періодично проводити гру «Подивися на себе очима іншого» - яким тебе бачать оточуючі? Як треба виглядати, щоб людям було приємно з тобою спілкуватися? Акцентуйте увагу на тому, що не треба «старатися сподобатися», треба поводитися і виглядати так, щоб оточуючим було комфортно, приємно, спокійно, цікаво, весело біля тебе. Це не спосіб покрасуватися, це вияв елементарної поваги до людей. І треба розуміти, що не всі люди можуть відплатити тим же. Та й не треба слідкувати за тим, хто і як поводиться. Головне − навчитися самому правильно поводитися. Перед тим, як казати щось, думати, чи буде це доречно, чи не образить когось, чи буде це зрозумілим тій людині, до якої ти звертаєшся. Знати, що треба завжди одягати чисті попрасовані речі. І багато такого іншого. Звичай, цього за день не навчишся. Не навчишся і за два. Адже є так багато людей, хто не навчився цього за все життя. Тому намагайтеся вчити свою дитину ненав’язливо, не поспішаючи. І звичайно, щоб вона могла завжди брати приклад із вас.
І ви досягнете успіху.
