Саме таке питання ми поставили учням і викладачам нашої школи. Проаналізувавши відповіді опитуваних, ми з’ясували наступні аспекти:
• Матеріал з паперового видання краще сприймається і запам’ятовується. Причому це відмічають не лише дорослі, але й діти. «Я добре пам’ятаю казку про лисичку і кота, яку ми читали на уроці. Там ще був смішний кіт з рюкзаком, схожим на мій», – пригадує наш семирічний учень, Нікіта. Вчені проводили безліч досліджень, щоб порівняти швидкість сприймання і обробки інформації, і глибину запам’ятовування прочитаного з різних джерел. Результати були однозначними: для кращого сприймання інформації важливий не лише зміст книги, але і її зовнішній вигляд, розмір шрифту, розміщення тексту на сторінці, наявність чи відсутність ілюстрацій. Все це допомагає структурувати інформацію і відтворювати.
• Концентрація уваги на прочитаному матеріалі. Планшети, смартфони містять безліч посилань, які відволікають і заважають зосередитись на прочитаному.
• Індивідуальність книги та емоційний зв’язок із нею. Мені не раз доводилось спостерігати, як діти приносять свої улюблені книги до школи і з яким трепетом ставляться до них. Улюблені історії в яскравих обкладинках стали для них чимось важливим і сокровенним.
• Домашня бібліотека. За результатами опитування серед викладачів і тьюторів, бажання прочитати книгу виникало саме тому, що вдома була бібліотека. Наявність вдома паперових книг змалечку розвиває у дітей цікавість, бажання потримати і дослідити книгу, а барвисті обкладинки і яскраві ілюстрації лише сприяють цьому.
• Естетичне задоволення від споглядання красивих палітурок на полиці, від покупки нового довгоочікуваного томика, від запаху друкованих сторінок, від розглядання чудових ілюстрацій. Цей ряд можна продовжити.
• Не потрібно турбуватись, що паперова книга зламається чи розіб’ється. Також відпадає проблема у підзарядці.
• Мінімальний шкідливий вплив на організм. Адже за рекомендаціє Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (ВООЗ), діти віком 3-7 років мають проводити з екраном (телефоном, планшетом тощо) не більше 15-30 хвилин на день, віком 7-10 – не більше 30-50 хвилин, а віком 11-18 років – не більше 1-3 годин.
Коментарі наших учнів під час опитування були не менш захопливими:
• Андрій, 6 років: «Мені подобається читати книгу, тому що так я виглядаю розумним».
• Нікіта, 6 років: «Це цікаво. На уроці ми читаємо, а вдома я можу розказати мамі щось нове».
• Марко, 8 років: «Я читаю, бо в книжках є гарні картинки».
• Ліза, 10 років: «Читаю, тому що хочу стати журналісткою».
Виникає цілком закономірне питання: якщо у дітей молодшого шкільного віку мотивація до прочитання книги ще не настільки актуалізована, то як прищепити їм любов до друкованої книги?
У нашій школі ми розробили декілька ефективних методів та практик, які може використати кожна сім’я або навчальний заклад.
Практика тихого читання. Кожного дня, перед початком уроків у різних куточках школи можна побачити дітей з книгами в руках: хтось приніс улюблену книгу з дому, а хтось взяв із шкільної бібліотеки. Хто читає цікаві історії, хто роздивляється ілюстрації (це ж теж спосіб сприймання інформації). Метод тихого читання використовується в DEC life school з початку заснування і розвивається разом зі школою. Кожен школяр сам обирає місце, де йому буде комфортно поринути у чарівний книжковий світ. Проте є і улюблені «читальні місця», як не дивно, найбільшою популярністю користуються спортзал (ось так і руйнуємо стереотипи), місце на підвіконні і під учительським столом. За словами дітей, там читається найкраще, а щоб уникнути непорозуміння, що комусь не вистачило місця, навіть існує черга. Після читання ми обов’язково обговорюємо прочитане, діти зачитують, переказують, що їм сподобалось найбільше, демонструють при цьому ілюстрації з книги. Цікавий момент, що молодші школярі, які ще погано читають, придумують свої історії на основі ілюстрацій з книг. Для наших учнів «тихе читання» вже стало нормою, обов’язковою складовою кожного ранку. Звісно, така звичка з’явилась не за один день, однак досить швидко діти зрозуміли важливість таких занять.
«Книжкова лікарня і бережливість». У нашої школи є свої правила і закони стосовно бережливого ставлення до підручників. Не можна використовувати книги для активних ігор, не можна їх рвати або викидати. Ці правила діти сформулювали самі і дотримуються їх. Також час від часу діти поповнюють шкільну бібліотеку і приносять книги з дому. Але деякі книги потребують ремонту і це підштовхнуло нас до ідеї створити «Книжкову лікарню». Діти власноруч ремонтують книги і повертають їх на полиці бібліотеки. Завдяки цьому проекту ставлення учнів до книг помітно змінилось. Часто старші школярі з гордістю пропонують молодшим прочитати «саме цю книгу, адже це я її відремонтував».
Дитячі ілюстрації до книг. Історія про те, з яким захопленням діти малюють ілюстрації до прочитаних історій, мабуть, варта цілої книги. Змішати саме той відтінок фарби, знайти саме той фломастер чи підібрати саме той величезний лист паперу, щоб помістилися усі ілюстрації пригоди – ця практика викликає велике захоплення у учнів. Інколи ми пропонуємо учням зробити книгу самостійно – це ще краще завдання.
Міні-вистави за мотивами прочитаної книги. Хто ж не хотів відчути себе чарівником в школі чаклунств? Мабуть, всі, хто читали про пригоди Гаррі Поттера. А якщо не всі прочитали ці пригоди, як зацікавити? Потрібно шукати альтернативу. Вистави за мотивами книги – саме і є таким варіантом. Діти самі обирають книгу, пишуть сценарій, розподіляють ролі, проводять репетиції і грають у виставі. Такий підхід спонукає інших прочитати цю книгу, зацікавлює їх.
«Книжкові змагання». Звичайно, не варто виключати такий елемент освітнього процесу як змагання. Серед школярів DEC life school є змагання «Хто більше прочитає сторінок за день / тиждень / місяць?» або ж «Хто швидше прочитає сторінку тексту» чи «Хто швидше вивчить вірш напам’ять?»
Звичайно, це не весь перелік методів і прийомів, які використовують викладачі та учні у нашій школі, однак їх дієвість перевірена на власному досвіді.
Роль паперових книг у становленні і розвитку особистості дитини у сучасному світі не варто недооцінювати. Так само, ваш особистий батьківський приклад людини, яка читає книги вдома, напевне стане найпотужнішою мотивацією для дитини полюбити читання. Також наші викладачі дуже радять батькам спільне прочитання книг вдома із дітьми – це встановлює міцний емоційний зв’язок у родині, формує довірливу та творчу атмосферу, і мабуть, є найкращим з точки зору цінності проводження часу із дитиною.
