Календар вагітності та розвитку дитини

Новонароджений по місяцях

Морозко (російська народна казка)

Морозко (російська народна казка)
 

У мачухи була падчерка та рідна донька; рідна що не зробить, за все її гладять по голівці да примовляють: "Розумниця!" А падчерка як ні догоджає - нічим не догодить, все не так, все погано; а треба правду сказати, дівчинка була золото, в хороших руках вона б як сир у маслі купалася, а у мачухи кажного дня сльозами вмивалася. Що робити? Вітер хоч пошумить, та затихне, а стара баба розходиться - не скоро вгамується, все буде придумувати та зуби чухати. І придумала мачуха падчерку з двору зігнати:


- Вези, вези, старий, її куди хочеш, щоб мої очі її не бачили, щоб мої вуха про неї не чули, та не вози до рідних в теплу хату, а в чисте поле на тріскун-мороз!

Старий затужив, заплакав, а проте посадив доньку на сани, хотів прикрити попонкою - і то побоявся; повіз бездомну в чисто поле, звалив на замет, перехрестив, а сам скоріше додому, щоб очі не бачили донькової смерті.

Залишилася, бідненька, трясеться і тихенько молитву творить. Приходить Мороз, пострибує, поскакує, на червону дівчину поглядає:

- Дівчина, дівчина, я Мороз червоний ніс!

- Ласкаво прошу. Мороз; знати, бог тебе приніс по мою душу грішну.

Мороз хотів її тукнути і заморозити; але полюбилися йому її розумні промови, шкода стало! Кинув він їй шубу. Одяглася вона в шубу, подожмала ніжки, сидить.

Знову прийшов Мороз червоний ніс, пострибує-поскакує, на червону дівчину поглядає:

- Дівчина, дівчина, я Мороз червоний ніс!

- Ласкаво прошу. Мороз; знати, бог тебе приніс по мою душу грішну.

Мороз прийшов зовсім не по душу, він приніс красній дівчині скриню високу та важку, повну всякого приданого. Всілася вона в шубочці на скриньці, така веселенька, така гарненька! Знову прийшов Мороз червоний ніс, пострибує-поскакує, на красну дівчину поглядає. Вона його привітала, а він їй подарував сукню, шиту і сріблом і золотом. Наділа вона і стала яка красуня, яка нарядниця! Сидить і пісеньки співає.



А мачуха по ній поминки справляє; напекла млинців.

- Іди, чоловік, вези ховати свою дочку. Старий поїхав. А собачка під столом:

- Дзяв, дзяв! Старикову дочку в златі, в сріблі везуть, а бабину женихи не беруть!

- Мовчи, дурна! На млинець, скажи: старухину дочку женихи візьмуть, а старикової одні кісточки привезуть!

Собачка з'їла млинець так знову:

- Дзяв, дзяв! Старикову дочку в златі, в сріблі везуть, а бабину женихи не беруть!

Стара і млинці давала, і била її, а собачка все своє:

- Старикову дочку в златі, в сріблі везуть, а бабину женихи не візьмуть!

Рипнули ворота, розчинилися двері, несуть скриню високу, важку, йде падчерка - пані паною сяє! Мачуха глянула - і руки нарізно!

- Старий, старий, запрягай інших коней, вези мою дочку мерщій! Посади на те ж поле, на те ж місце.

Повіз старий на те ж поле, посадив на те ж місце. Прийшов і Мороз червоний ніс, подивився на свою гостю, пострибав-пострибав, а хороших речей не дочекавшись, розсердився, схопив її і вбив.

- Старий, іди, мою дочку привези, лихих коней запряжи, та саней не повали, та скрині не оброни! А собачка під столом:

- Дзяв, дзяв! Старикову дочку женихи візьмуть, а бабиної в мішку кісточки везуть!

- Не бреши! На пиріг, скажи: старухину в златі, в сріблі везуть! Розчинилися ворота, стара вибігла зустрінути дочку, та замість її обняла холодне тіло. Заплакала, заголосила, та пізно!

Файли для завантаження

Цікавий матеріал для вас

Схожі статті

|

Українська народна казка «Вовк-колядник»

Були собі дід та баба, і було в їх семеро овець, курочка рябенька і песик Левонтович. От сидять вони та й кажуть: «Якби це хто нам заспівав — оддали б йому овечку». А вовк підслухав, іде та:

Українська народна казка «Рукавичка»

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка, та й загубив дід рукавичку.

От біжить мишка, улізла в ту рукавичку та й каже:

Різдвяна казка: "Як Доля з Недолею до Коляди ходили"

Жили-були на світі білому дві сестриці-майстриці. Та й так вже повелося, що звали одну Доля, а іншу Недоля. Начебто й рідні були, а як поглянеш на них, нічогісінько спільного не побачиш.

Розповіді про зиму для малюків. Художник - Зима.

...Побіліли поля і пагорби. Тонким льодом покрилася річка, притихла, заснула, як у казці. Ходить Зима по горах, по долинах, ходить у великих, м'яких валянках, ступає тихо, нечутно. А сама поглядає по сторонах - то тут, то там свою чарівну картину виправить.