Виховання дитини потребує ювелірної роботи. Дитина, як губка, поглинає все навколо, а потім викидає накопичене. Вони вчаться вьому в нас, в дорослих. Найменша наша помилка травмує дитячу психіку.
Дитина розвивається, в її організмі відбуваються процеси, які впливають на поведінку, особливо у підлітковому періоді. З дитячою ж агресією треба боротися на початковій стадії, адже потім буде важче.
Для того, щоб заспокоїти агресивну дитину треба бути уважним до неї і з̕ясувати, що її непокоїть. Малюка іноді достатньо нагодувати, напоїти чи вкласти спати, і він знову буде задоволеним і спокійним. Іноді приступи гніва проявляються, якщо забрати в дитини цікавий предмет, хоча це було зроблено для того, щоб йому не загрожувала небезпека. Малюка можна відволікти якимось іншим заняттям, погратися з ним чи сконцентрувати його увагу на іншому цікавому предметі.
Після 5 років гра не допомагає в більшості випадків. Тут допомагають лише розмови з дитиною, і тільки наодинці, щоб вона не почувалася приниженою. Спілкування з дитиною, засноване на довірі – це те, чого варто домогатися.
Не зачіпаючи особистості дитини треба вказати на її помилки і, якщо знадобиться, переконати її вибачитися перед тим, кого вона образила. Можна пояснити їй, що емоціями і злістю можна і треба керувати. Звісно, хтось скаже: «Теоретично все можливо, а в житті все інакше». Так, згодна, але якщо ваша дитина вам довіряє, і ви часто розмовляєте з нею про її життя, то можна отримати непогані результати. Запропонуйте їй кілька методлів для зняття напруги. Наприклад, під час напливу злості вдихнути поглибше та відволікти свій гнів чимось іншим, чи уявити супротивника у кумедній ситуації. Нехай спробує, це іноді допомагає. Запишіть малюка до спортивної секції – нехай там витрачає свою енергію і виховує свою силу волі. Чи в художній кружок (малювання, танці, ліплення, гончарне мистецтво). Долучення дитини до краси робить її більш чутливою та розуміючою.
Важче за все боротися з підлітковою агресією. Особливо, якщо ця агресія пов’язана із сімейною обстановкою. Якщо в родині недостатньо любові та взаєморозуміння, дитина свою незадоволеність виносить на вулицю. А іноді причиною агресивної поведінки є надлишкова суворість до неї. Дитина може стати жорстокішою по відношенню до батьків з причини того, що від неї потребують більшого, ніж вона може. І якщо приступ гніву не проявиться вдома, то вона виплесне свою агресію на однолітків.
Занадто м̕яке виховання, розпещеність та все дозволеність також породжують в дитині агресію. Вона звикла до того, що її бажання виконуються, і потрапиши в іншу обстановку, звісно, відчуває дискомфорт та може озлитися. Висновок один: неможна занадто сильно опікуватись дитиною і балувати її.
Неможна не сказати й прро телебачення, яке напхане сценами насилля та вбивства. І батьки не завжди можуть контролювати перегляд дитиною програм та фільмів. А ігри на приставках та комп’ютері?Вбивати тварин і людей, йти напролом, щоб досягти мети! Дитина віртуальну реальність переносить на справжню. Треба слідкувати за тим, чим дитина захоплюється, що читає, що дивиться, в що грає, і ненав’язливо це виправляти.
В кожній родині свої відносини, своя атмосфера. І якщо малюк зростає в обстановці любові, взаєморозуміння, поваги, то він, звісно, ці якості проявлятиме і до оточуючих. Відкритий прояв любові зі сторони батьків вчить дитину любити світ, людей, природу. Цілуйте дітей, обіймайте частіше, гладьте по голові, пестіть, кажіть ніжні слова, хваліть, коли вони цього заслужили, і агресія зникне з їх життя.
За матеріалами uaua
