– Здрастуй, пташечко! Як справи?
Ти готова до вистави?
– Здрастуй-здрастуй, милий друже,
Щось готова я не дуже…
Бачиш, ти причепурився,
Розчесався, нарядився.
Виглядаєш, як належить.
Вигляд мій мене бентежить.
– Що за вигадки у тебе?
Ти артистка - те, що треба.
Довга шия, гарний хвіст,
І до сцени маєш хист.
– Аби гідно виглядати
Треба дзьоб нафарбувати
Та зробити манікюр,
Одягнутись «від кутюр».
– Слухай, ти модель чи страус?
Глядачі вже зачекались!
Ще б підбори одягла!
– Я свій розмір не знайшла.
Ти нервуєш без причини.
Добре, в тебе три хвилини.
– Ось, так краще набагато.
– То іди вже виступати!
– Ні, ще висмикаю брови
І тоді буду готова.
Так, тепер я – королева.
Але є одна проблема.
Роздивилась я, мій друже:
Виглядаєш ти не дуже…
В тебе зачіска гидка,
І костюм не з бутіка.
Я не звикла, щоб на сцені
Поруч був хтось посередній.
Ні, не буде в нас дуету,
якщо ти без марафету!
– Поки ти тут чепурилась,
То на сцену запізнилась.
Тож, іди тепер додому.
Зараз буде інший номер.
– Як же так?, - зітхає пташка.
Ой, яка ж я бідолашка!
Я так мріяла про сцену,
А виходить, все даремно.
– Гарна ти у нас артистка,
Але надто вже капризна.
Якби тут не сперечалась,
Вчасно б ти підготувалась.
Завтра знов буде вистава,
Тож, готуй свій номер жваво,
І тоді на сцені цирку
Ти засяєш, наче зірка!
Автор: Олена Кукуєвицька
