«Не вигадуй, маленька бджілка!», - продзижчали вони. «Ти ж не вмієш плавати і потонеш! Та й взагалі – ми, бджоли, не купаємося в річках, а тільки іноді беремо звідти воду».
Але наша бджола нікого слухати не хотіла. «Подумаєш, ось деякі люди теж плавати не вміють, але в річку заходять», - сказала вона.
І ось, потайки від мами і сестер, маленька бджілка полетіла на річку. На березі і у воді було багато дорослих і маленьких людей. Вони засмагали, плавали, плескалися у воді. «От і я так трохи похлюпаюся, а потім повернуся додому, у вулик», - вирішила бджілка.
Але як тільки вона опустилася на воду, її крильця намокли, і вона почала тонути. Річка понесла її подалі від берега. «Ой, річка, відпусти мене додому, до мами», - запхикала бджілка. «А ось і не відпущу. Мої рибки хочуть з тобою познайомитися», відповіла річка і понесла бджілку далі.
Тоді бджілка звернулася до рибок: «Рибки, я б рада з вами пограти, але я ж не вмію плавати і втоплюся!». Але рибки відповіли, що нічим не можуть їй допомогти.
Тоді наша маленька бджілка попросила вітер: «Дорогий вітер, спаси мене – допоможи мені дістатися до берега». «Гаразд, допоможу», - відповів вітер, дмухнув у інший бік, і бджілку понесло до берега.
Майже біля берега бджілку побачив один хлопчик. Він не побоявся, взяв її в долоньку, виніс і поклав на траву. Коли крила у бджілки висохли, вона змогла злетіти і повернутися додому.
«Яка ж ти у мене неслухняна бджілка!», - зітхнула мама-бджола. «Ти ж могла потонути, щоб ми тоді без тебе робили?». Після цього випадку маленька бджілка завжди слухалася маму і питала дозволу, перед тим як щось зробити.
Але не тільки маленьким бджілкам, але і всім дітям потрібно слухатися маму, щоб не потрапити в біду.
Автор: Олена Кукуєвицька
