Ледве вийшовши заміж, молода дружина й чоловік засучують рукави і починають «вибивати» зі своєї другої половини всі її «дивні риси».
Весь «фокус» сімейного життя полягає в тому, що воно здатне виявити закладені в партнерах якості, а не кардинально змінити їх або породити нові, досі партнерам невідомі. Навчиться перш за все поважати один в одному особистість, якщо ви хочете, щоб особистість поважали в вас самих. З часом дружина багато що запозичить у чоловіка, як чоловік багато що візьме і зробить своїм у дружини. У цьому сенсі вони почнуть бути схожим один на одного. З цього слідує простий висновок: хочете змінити партнера − почніть з себе. Виховуйте в собі ті якості, які хочете бачити в своїй другій половині. Хочете, щоб вас поважали? Хочете, щоб ставилися з розумінням? Щоб виконували обіцянки? Щоб допомагали? Щоб виконували свої обов’язки? Робіть це! Не за день, не за два, та ваша друга половина братиме з вас приклад і вбере в себе ці якості.
Але якщо дружина або чоловік відразу ж захочуть зробити свого партнера схожим на себе, вони ризикують опинитися біля «розбитого корита».
Тридцятирічний інженер Іван одружувався на своїй однолітці Олені. Дівчина виросла в сім´ї творчих працівників, де не знали матеріальної потреби і де панував один культ — культ піднесеного відношення до життя. Іван виріс у сім´ї середнього достатку, він звик всього добиватися сам і тому вирішив, що швидко переробить Олену. Почав він з того, що протягом першого ж місяця шлюбу повикидував з квартири всі художні цінності, які Олена збирала з дитинства і які представлялися йому не більш як «забаганками, дурощами». Потім наступила черга її костюмів і платтів, що відрізнялися, на думку Івана, зайвою екстравагантністю. Що це ще за рюшечки , якщо всі нормальні жінки ходять сьогодні в джинсах? Вона що ж, гірше за інших? Іван купив їй джинси, тканини на нові плаття, приніс додому «бестселери», які Олена повинна була прочитати, щоб «порозумнішати».
Олена вийшла заміж за Івана по любові, вона бачила його диктаторські замашки, але вірила, що двоє інтелігентних людей, що люблять один одного, завжди зможуть порозумітися. Тому вона терпимо ставилася до всіх кардинальних «реформ», які проводив Іван не тільки в будинку, але і в її особистому гардеробі. Проте Іван по-своєму тлумачив її поступливість, а коли виявив, що Олена тайком плаче ночами, вирішив, що вже близький до мети, і з ще більшим завзяттям почав «перевиховувати» дружину. Він прискіпувався до неї на кожному кроці, всі її прояви любові з інженерною точністю аналізував і розкладав «по поличках», підпорядкував Олену собі настільки, що та вже вирішила, що вона закінчена дурепа і батьки її, що внесли помітний внесок до національної культури, щонайповніші нікчемності. Іван розтлумачив їй, що як жінка вона нікуди не годиться, вся виткана з комплексів неповноцінності і що вона повинна бути нескінченно вдячна йому, що він, не дивлячись на всі її недоліки, все ж таки одружувався на ній і терпить її. Незавидне положення Олени посилювалося тим, що вона довго не могла знайти роботу за фахом, була вимушена звертатися за допомогою до батьків, а коли у неї народилася дитина, їй довелося замкнутися в сім´ї і перетворитися на рядову домогосподарку. Це остаточно розпалило Івана і, щоб проучити свою «ненормальну» дружину, він почав відкрито зраджувати їй з товаришками по службі.
І все-таки, не дивлячись на очевидну кризу, що наступила в сім´ї Олени й Івана, опісля декілька років перемогла, як мовиться в таких випадках, любов. На самій же справі перемогу отримала не любов (або принаймні не одна тільки любов), а етична зрілість Олени. Вона зрозуміла, що має право на власну думку, на власний стиль одягу, вона може любити своїх батьків та пишатися ними незважаючи ні на чию думку. Вона поговорила з чоловіком та послідовно обґрунтувала свою думку. Це було непросто, не за один день, та… він зрозумів. Тому, як ви бачите, навіть у такій ситуації, де є чоловік явно був неправий відповідальність за те, що відбувалося, в однаковій мірі несуть і дружина, і чоловік. Він поводив себе нераціонально, вона не намагалася йому пояснити, що не так; він її знецінював як особистість, вона не захищалася; він не хотів її розуміти, вона − також; він зраджував їй, вона зрадила собі; він дивився на неї крізь призму того, що хотів бачити, вона робила так само (хотіла, щоб він її відчував так же тонко, як і вона розуміла його).
Один сучасний американський дослідник писав: «Успіх в шлюбі ґрунтується в набагато більшій ступені на власній здатності бути відповідальним партнером, ніж на пошуку відповідного партнера». Саме відповідальність допомогла Олені та Івану побачити реальні причини проблем. Тим часом багато помилок виникають тому, що ми занадто поспішаємо звинуватити у власних невдачах партнера.
Таким чином, успіх шлюбу вирішує не «переробка» партнера за власним образом і подобою. Якщо з перших же днів подружнього життя ми свідомо почнемо виховувати в собі якості, які хотіли б побачити в партнері, згодом вони надійно захистять нас від усіх несподіваних і непередбачуваних знегод.
