Готуємось до школи заздалегідь
Звісно, ваш майбутній першокласник ще до того, як переступити шкільний поріг, вже багато знає про школу: хто такий вчитель? Що таке клас?.. Більшість дітей з нетерпінням чекають свята Першого дзвоника, мріють одягнути шкільну форму та почати користуватися усіма тими красивими зошитами-альбомами, які вони купили з батьками напередодні. Кожен майбутній школяр є вже більш-менш підготовленим до школи морально, особливо той, який відвідував дошкільний навчальний заклад. А ось чисто на фізичному рівні можуть виникати неабиякі труднощі. Йдеться, в першу чергу, про організацію режиму дня першокласника: за звичай до школи дитина жила за доволі вільним графіком дня, а тут… Тому спробуйте хоча б за два-три тижні до першовересня почати будити малюка приблизно в той час, коли йому потрібно буде прокидатися під час навчального семестру (і, відповідно, вкладати спати також вчасно).
Бажаючи допомогти дитині, батьки організовують канікулярний літній час школяра таким чином, аби дитина мала якнайбільше відпочинку та якнайменше обов’язків. З настанням же навчального року наступає різкий перелом, який, природно, є стресом для дитини (не лише для першокласника). Тому набагато розумніше запобігти таким контрастам у режимі дня дитини, забезпечивши більш плавний перехід від літнього канікулярного періоду до шкільного.
Говоримо про школу «правильно»
Іноді батьки навіть не усвідомлюють, якими великими авторитетами вони є для своєї дитини, центральними особами в її житті до певного віку. Тому і не завжди достатньо ретельно контролюють все сказане в присутності малюка, що стає для дитини життєвими установками. Тож часто винуватцями того, що дитині важко адаптуватись до школи, вона на відріз відмовляється йти на контакт із вчителем, однокласниками, є самі батьки. В якому тоні, зазвичай у вашому домі обговорювалась тема школи? Наскільки уважні ви до своїх слів, промовлених на адресу, наприклад, вчителя? Все, що говориться в сім’ї про школу – має надзвичайно важливе значення. Якщо бажаєте, аби ваша дитина любила школу, з ентузіазмом підходила до процесу навчання – нехай ваші розмови, історії на шкільні теми завжди несуть тільки позитивний характер, викликають у дитини радість, цікавість.
Головне завдання для батьків першокласника: «навчити дитину вчитися»
Навчити вчитися? Це як? – Зацікавити дитину процесом навчання – ось справді важливе завдання, з яким має справитись кожна сім’я, в якій є першокласник. Більшість батьків, намагаючись прищепити дитині любов до навчання і вміння вчитись, навантажують її безліччю завдань, обов’язків, записують на всі можливі додаткові заняття, гуртки і т. п. Та дає такий підхід зворотній ефект до того, якого очікували, замість прищеплення любові до процесу навчання, приходить відраза до нього. Тож не перестарайтеся. Психологи рекомендують записувати першокласника на будь-яке додаткове заняття, гурток не раніше, ніж у другому семестрі (за умови успішної адаптації до школи).
Обов’язково сходіть в школу з дитиною напередодні навчального року
Надзвичайно важливим є похід дитини в школу, про яку вона вже багато чула і знає, ще до першого вересня. Нехай майбутній школяр познайомиться зі своїм вчителем, пройдеться шкільними коридорами, доторкнеться до нової атмосфери. Таким чином ви зробите школу для першачка більш передбачуваною, що зніме рівень тривожності, зменшить стрес.
Залиште час для гри
Багато дорослих людей зізнаються, що в дитинстві не любили школу саме через те, що нею часто лякали, а ще – через надмірну завантаженість. Тож не припускайтесь і ви поширеної помилки сотень батьків, які повторювали своїм дітям-школярам фразу, типу: «А чого ти чекав (чекала)? Це ж школа! Вчитись легко не буває. Ось воно – доросле життя». Натомість, намагайтесь усіма силами «облегшити» шкільний процес, зокрема, влаштуйте розклад дня школярика таким чином, аби в ньому було місце для відпочинку, гри. Нехай кожного вечора першачок має півгодини-годину (заздалегідь узгоджених) для активної гри, байдикування – час для скидання напруження та втоми. А от з комп’ютером, телевізором і іншими заняттями, які потребують великої зорової напруги – обережніше. Півгодини в день – це той бар’єр, який не можна переступати, якщо ви справді дбаєте про здоров’я своєї малечі (так радять лікарі офтальмологи та невропатологи).
І найголовніша порада: любіть свою дитину, підтримуйте її у всьому – і жодна адаптація не складатиме проблеми для вас!
Автор: Марта Павлюк
