Святкування Нового року у стародавніх народів зазвичай співпадало з початком відродження природи і в основному було приурочене до березня. З березня ж починався новий рік у римлян, до перетворення календаря в 45 році до Різдва Христова Юлієм Цезарем.
Римляни вважали дуже важливим та гарним перший день нового року, тому починали у ньому нові великі справи.
Цього ж дня було прийнято поздоровлювати один одного та робити подарунки. Так само, як і зараз, це робили люди 2000 років тому! Спочатку дарили один одному овочі та фрукти, обклеєними позолотою, фініками і виноградом, потім мідними монетами і навіть цінними подарунками! Тільки уявіть − капуста, обклеєна грошима!
У Франції Новий рік до 755 року починався 25 грудня. Потім його перенесли на 1 березня, потім на той день, коли святкувати Пасху. Тільки 1654 року нарешті було встановлено указом короля Карла IX вважати за початок року 1 січня. У Германії Новий рік першого січня почали святкувати в другій половині 16 століття, а в Англії з 18 століття. У Росії, з часу введення християнства також починали літочислення або з березня, або з дня Паски.
У 1492 році князь Іоанн Васильович Третій остаточно утвердил ухвалу Московського собору вважати за початок як церковного, так і цивільного року - 1 вересня, коли збиралася дань, мита, різні оброки і так далі. Для додання найбільшій урочистості цьому дню сам цар напередодні приїжджав у Кремль і кожен простолюдин або знатний боярин у цей час міг підходити до нього і просити безпосередньо у нього вирішення спору чи помилування.
Останній раз Новий рік відсвяткований був 1 вересня 1698 року, проведений був весело і в бенкеті, влаштованому з царською пишнотою воєводою Шєїним, що зібрав неймовірну безліч бояр, цивільних і військових чиновників, а також велике число матросів. Кожен кубок супроводжувався пострілом з 25 знарядь.
Цар Петро Великий, з´явившись в Успенський собор у супроводі свого маленького сина Олексія і Дружини Цариці Евдокиі, одягнений вже на німецький лад, як і всі інші, сам поздоровляв народ з Новим роком. Гвардія була в синіх мундирах і у високих ботфортах. Петро Великий змінив корінним чином і літочислення, і спосіб святкування Нового року. У перший рік 18 сторіччя він наказав вести літочислення від Різдва Христова, відмінивши літочислення від дня створення світу.
Не бажаючи абсолютно виганяти звичай святкування Нового року, він встановив його по звичаях, запозичених їм з Голландії і інших країнах Західної Європи. Хворобливо відгукнулася в розумах і серцях людей така зміна. Проведення в життя цієї реформи царя, що мала таке важливе значення, почалося з того, що заборонено було святкувати яким би то не було чином 1 вересня, а 15 грудня 1699 року барабанний бій сповістив про щось важливе народу, який натовпами хлинув на Червону площу. Тут влаштований був високий поміст, на якому царський дяк голосно читав указ про те, що Великий Государ Петро Олексійович повелів "надалі літа счисляти в наказах і у всіх справах і фортецях писати з 1 січня від Різдва Христова". На знак того доброго почину і нового сторічного століття, повелено було: "по великих проїжджих вулицях, та біля будинків знатних людей прикрашати ялинки та сосни. А людям небагатим хоча б по гілці над воротами чи дверима привісити. Прикраси мали висіти до 7 січня. Першого ж січня, на знак свята, один одного мають поздоровляти з Новим роком. А на Червоній площі «вогненні потіхи почнуться» і всі, у кого є невеликі гармати або рушниці, також опівночі мають стріляти в небо у своєму дворі. А по вулицях великих, з 1 до 7 січнявночі запалювати вогні з дрів, чи хворосту, чи соломи. Ось, що раніше використовували замість бенгальських вогней! Сам цар Петро перший пустив ракету, яка, вогненною змійкою звиваючись в повітрі, сповістила народу настання Нового року, а услід за нею згідно царському указу, почалася потіха і по всій Москві...
