Отже, дитина-сангвінік. Як правило, це начебто розсіяний, легковажний, несерйозний, швидкий в рухах, плаксивий, але такий, що швидко заспокоюється та починає радіти, малюк. Сангвініки відносяться до тих дітей, які і сміються із сльозами на очах. Вони швидко відволікаються від ігор і інших справ, не можуть бути довго зосередженими на чому-небудь. Бути «непостійним» не порок, а властивість цього темпераменту дітей дошкільного віку. Вихователі в дитячих садах називають таких дітей «неуважними», «поверхневими», «легковажними». Але хочемо все ж таки утішити батьків тим, що діти, що мають переважно цей темперамент, є скрізь загальними улюбленцями. Тому що вони − «діти у собі», дійсно, справжнісінькі безпосередні малюки, і це привертає до них наші серця.
Діти-меланхоліки люблять вишукувати темні, затишні місця для роздумів. Їх можна випадково знайти під софою, між шафою й дверима, іноді навіть у шафі. У їх діях багато таємничого. Ці явища витікають з їх багатою, особливого внутрішнього світу. У своїх власних думках меланхоліки самі грають велику роль: то вони принцеси, то жебраки, то герої. Коли такі діти не грають, вони найчастіше бувають сумними, не в настрої. Часто хлоп´ята цього темпераменту розсудливі і поводяться як дорослі. Вони люблять слухати казки, читати сумні історії. Їм властивий раптовий перехід до сміху і веселості. Вони можуть бути відкриті і щиросерді, але все таки нерідко замикаються в собі. Характерно для меланхоліків мати шкідливі звички - смоктати великий палець, крутити волосся, гризти нігті. Воля у меланхоліків слабка. Засипають вони довго, важко, тому що в ліжку прагнуть роздумувати і придумувати «історії» (вголос або про себе). Меланхоліки − ніжні діти, що вимагають багато батьківської турботи і люблячого розуміння. Дбайливість і увага потрібні їм як хліб. Увечері вони повинні відходити до сну з радісними, гармонійними думками і відчуттями. Корисними для меланхоліків є трудові доручення, здорові фізичні рухи.
Діти-холерики − це так звані бунтуючі малюки, яких часто можна бачити в гніві. Вони знають, чого хочуть, і завжди прагнуть будь-якими (хай недозволеними) способами досягти своїх цілей. Діти цього темпераменту не так вже часто зустрічаються, можливо, на щастя? Але повернемося до суті питання. Обдумувати, планувати вони не вміють і часто впадають в такій, повторюваний, гнів, у якому не пам´ятають самі себе. Проте на інший день такі діти можуть бути тихими і «прирученими». Холеричний темперамент вимагає багато-багато терпіння і глибокого розуміння дитячої душі, причому практичного розуміння. Дуже важливо всім нам, дорослим, не втрачати самовладання побачивши дитину, що буйствує. Найголовніше − протиставити гніву спокій і холоднокровність, у жодному випадку не хвилюватися і не діяти в такому стані. Холерикам завжди потрібно давати можливість розвивати свої сили: трудитися, будувати, грати, малювати, якщо хоче, − іншими словами, діяти, щоб їх енергія знаходила вихід у потрібному напрямі.
Маленькі холерики повинні мати свій простір, де вони могли б вільно рухатися, стрибати, носитися, валятися. Вони у вузькій кімнаті нестерпні. Холеричні діти дошкільного віку хотіли б тримати себе в руках, але оскільки в їх віці ще не дозріла сила, яка стримує і направляє волю, вони справедливо чекають від дорослих енергійної, але розуміючої поведінки. Душа дитини, особливо холерика, не виносить насмішок й іронії. І навпаки, делікатний гумор сприймається ними з вдячністю.
Які ж, нарешті, діти-флегматики? Спочатку ось про що. Часто зустрічається упередження проти флегматичного темпераменту. Батьки часто бувають ображені, коли лікар або педагог говорить, що їх дитина − флегматик. Це забобон! Звичайно, як у кожного темпераменту, тут є свої небезпеки. Наприклад, дитина-меланхолік часто розглядається як вундеркінд. Але його схильність до смутку, його егоїзм і боязкість повинні розглядатися приблизно також, як байдужість і сонливість флегматика. У вихованні флегматика потрібна розумність: його не треба дуже рано відправляти спати, не давати довго спати вдень. Для нього добре, коли він не дуже тепло одягнений і укритий. Не потрібно дозволяти йому довго сидіти за сніданком. Треба час від часу грати разом з флегматиком. Не тільки для дитини-флегматика, але і для дорослого-флегматика альфою і омегою виховання і самовиховання є наступне: будити інтереси і поширювати їх на всі області життя.
Звичайно, в житті все складніше. Рідко зустрічаються діти з яскраво вираженим типом темпераменту. Частіше в одній дитині є елементи і сангвініка, і меланхоліка... Але всі діти незалежно від типу темпераменту однаково люблять своїх батьків. І потребують любові й розуміння у відповідь.
