- багато казок жорстоких, таких, що несуть в самому змісті насильство, несправедливість, придушення і інші негативні моменти. І ми самі в цьому переконуємося, розповідаючи про те, що лисиця з´їла колобка, як сестри знущаються з Попелюшки, як важко живеться Івану-дурачку і т.п.;
- казки подаються дошкільникам не різноманітно, тобто це читання, розповідь, у кращому разі переказ в особах або драматизація, відвідування театрів, мультфільмів, кінофільмів по мотивах знайомих казок;
- казки далеко не повною мірою використовуються для розвитку уяви, мислення, мовної творчості і активного виховання добрих відчуттів. На вирішення вищевикладених завдань і направлений даний розділ. У ній будуть використані творча спадщина Д. Родарі і ще багато цікавого та корисного для батьків.
Вирішення проблеми: Звичайно, відразу дитині складно придумувати початок або інший кінець, складати свої казки, або фантастичні історії. Потрібна підготовча робота, яка полягає приблизно в наступному:
- познайомити дітей з казками в рамках їх віку, причому краще не читаючи, а розповідаючи;
- розвивати діалогічну мову, тобто вміння відповідати на запитання дорослих за змістом казки.
Питання повинні бути не тільки направлені на констатацію (що? хто? де?), але і пошукового характеру (чому? з якої причини? як ти думаєш?) Наприклад, ось які запитання будуть корисні 5-річній дитині після розповіді казки Ш. Перро «Кіт у чоботях».
1. Що отримав син мірошника в спадок?
2. Чому ж він горював?
3. Розкажи, що ж почав робити кіт?
4. Навіщо кіт пішов до короля з кроликами?
5. Чому кіт заховав одяг свого господаря?
6. Як кіт переміг людоїда?
7. Для чого він це зробив?
8. Хто більше всіх тобі сподобався в казці? А хто немає? Чому?
Такі запитання допомагають дитині думати, робити свої перші висновки щодо моралі, добра і зла.
Формування зв´язної мови. Доведено наукою і практикою, що у дошкільника знання і уявлення розвиваються декілька раніше і краще, ніж зв´язна мова, хоча це дуже взаємопов´язано. Часто малюк прагне щось розповісти, пояснити, але зупиняється, часто використовує непотрібні паузи, повторюється... Значить, потрібно допомогти малюкові розширити свій словарний запас та навчити (точніше − натренувати) вміння чітко, ясно й швидко виражати свої думки, будувати складні речення. Пригадаємо справедливий вислів К.Д. Ушинського про це: «У дитини запас слів звичайно не малий, але швидко відшукати в пам´яті потрібне слово або необхідну форму і складає дар його мови». Значить, потрібне тренування активного словника дітей. І з цією метою ми радимо наступні мовні ігри. «Знайди слівце» (під шкірою, на стелі, у воді...), «Довгі і короткі слова» (дитина придумує, промовляє і одночасно синхронно розводить долоні в сторони для порівняння лінійності слів), «Разом придумаємо красиві слова», в цілому увага саме до красивих слів, поза сумнівом, корисне заняття не тільки для розвитку мови, «Назви по-різному знайомий вірш, розповідь або казку». Ця гра направлена на складну розумову й мовну роботу. Подобається дошкільникам гра «Назви по-різному одну і ту ж іграшку». Можна в даному випадку йти двома шляхами. Перший шлях однокорінних слів: заєць, зайчик, зайчище; другий шлях - різних, але характерних, таких, що відображають суть слів: заєць - косий - біляк - боягузка - сірий і так далі.
Від ігор і вправ, суто направлених на активізацію окремих слів, ми рекомендуємо поступово або паралельно переходити на поширене мовлення. І знову в нас на службі ігри. Гра-мрія «А якби» (а якби я опинився на килимі-літаку). У цій грі малюки фантазують та висловлювати свої бажання. Наступна гра «Вгадай предмет по опису» (описує дитина - відгадує дорослий). Украй важливо в цій підготовчій роботі вести дошкільника до оригінальності мислення і поширених висловів одночасно. Корисно допомогти йому навідними питаннями: «Ким би ти був, якби у тебе виросли 4 ноги?», «Як би ти ними користувався?», «На кого б ти став схожий?» При ускладненнях у підготовці відповідей беремо участь і ми, дорослі. Далі робота ускладнюється. Наша увага повинна бути направлене на виховання уваги, тобто здатності побачити необхідні властивості в звичайних і в незвичайних предметах і явищах. Спочатку пропонуємо звичайний предмет і обговорюємо навколо нього все, що його стосується. Приклад: папір − способи його виготовлення, розповідаємо самі, а де використовується − згадуємо разом: у рекламі, з нього виробляють зошити, книги, коробки, картинки, ігри...
А потім ми придумуємо дитині будь-який незвичайний живий предмет − чудисько (не чудовисько!)− і спонукаємо малюка уявити і відповісти на наступні запитання:
- як пересувається? (воно повзає, стрибає, ковзає...);
- уяви, що ти сам чудиськом. Як ти причісуватимешся і умиватимешся?;
- які звуки ти видаєш?;
- як виглядає чудисько? На кого схоже?;
- намалюй його так, як ти його представляєш;
- де воно живе?(у норі, на деревах, у воді);
- чим харчується?(морозивом, м´ясом, корою дерев);
- яка у нього сім´я?;
- як ти його зустрінеш, якщо воно прийде до тебе в гості ?
Так поступово ми підводимо дітей до уміння і бажання творити на казковому світі (такому знайомому і такому невідомому).
Для того, щоб у дітей виходило придумувати казки та історії, потрібно постаратися бути терплячим, складати разом, заохочувати і хвалити за навіть незначні спроби і результати. На першому етапі ми пропонуємо спільно складати казки з опорою на ілюстрації, картинки, іншими словами, складати за наочною моделлю. Краще, якщо це будуть 2-3-4 картинки, послідовно розкриваючи дії персонажів. Причому відразу ж потрібно учити дотримуватися жанрових особливостей казок (початок «Жив-був» або «Одного разу», далі повинні бути й сюрпризи, і перетворення, і перельоти, і зникнення-появи...). А перед казками запропонуємо описати реальні 2-3 картинки або скласти по ним розповіді. Потім ми пропонуємо дітям придумати казку по незвичайній картинці. Незвичайна, означає нетрадиційна (це або переплутана, або з перебільшеннями, або збірно-фантастичний образ, або загадкова, завуальована ілюстрація).
На початку пропонуємо легку картинку (придумай казку про двох котів і пташку). Потім пропонуємо начебто знайому картинку про Червону Шапочку, але на дереві сидять вовк і мисливець і спостерігають за дівчинкою. Що ж буде далі? Допоможемо дітям скласти казку по-новому.
А нижче пропонуємо 4-леткам скласти казку по малюнках, що говорять. Колись давним-давно люди не знали букв і не уміли писати, а історії, які їм треба було зберегти і запам´ятати, вони малювали. Такий вид запису називався піктографією, і їм користувалися в стародавніх країнах - в Єгипті і Ассірії, Японії і Китаї. «Хочеш, і ми з тобою пограємо в намальовані історії», − говорите ви дитині. Поясните йому, що малюнки повинні бути зовсім простими і в той же час зрозумілими. Тільки тоді вони стануть такими, що «говорять». Тут не так важливі деталі чи вміння гарно малювати, як сама ідея дитини про те, що саме вона малює. Схематичний малюнок має повністю відображати все, що відбулося. Придумайте самі, як можна намалювати історію про Буратіно або Дюймовочку, спробуйте зробити це разом з дитиною. Сподіваємося, що ви освоїте таке письмо і тоді можна буде загадувати один одному намальовані історії, щоб один малював, а інший, «прочитавши», міг розповісти її зміст.
