Вступне слово автора

ЗАКОДОВАНА МОВА СВІТОТВОРЕННЯ

В духовному житті людства панує величезний пласт уявлень про дію космогонічних сил природи. Багатомірність феномену життя на Землі являє собою реальність, яка зачаровує і надихає до творчості кожне покоління митців. Завдяки прозрінню наймудріших людей далекого минулого та їхнього натхнення для нащадків створювалися оповідання (mythos /гр./ - слово, переказ ), легенди, казки, в яких символічною мовою відобразилися розуміння людей про світобудову та вплив надприродних сил на життя різних цивілізацій. Українська культурна спадщина має свої духовні скарби, що сяють діамантами в ритуальних дійствах природно-родинних свят. В них неповторною поетичною мовою народу оспівується самобутність природного різнобарв’я краю-раю, найкращі здобутки родинних традицій і цінності людського життя.

ЧАРІВНИЙ СВІТ ЛЕГЕНД І КАЗОК

Краса і мудрість людської інтуїції, уяви і фантазії, які спрямовані на творіння вищого світу буття, являють собою джерело душевної чистоти і невичерпної сили духу. Легенди і казки, що народжуються в любові і прагненні відкрити новим поколінням світ сокровенного і божественного, захоплюють уяву, відкривають пелюстки квітки душі і пробуджують дух до спрямувань втілити мрії в дійсність життя. В чарівних струменях не проявленого світу пульсує енергія творчого святого Духу, яку прагне опанувати воле спрямовуюча людська думка і інтуїтивно сприйняти чутлива душа. Завдяки непереривності людської свідомості від мудрих прапращурів дійшли до сьогодення закодовані в легендах і казках знання їхнього світорозуміння.

Звідки приходить казка? Із животворного джерела народного творящого духу – невичерпних витоків мудрості і моральної сили. В його чарівних струменях відбивається минуле і майбутнє народу, його сподівання і надії. Казка –це спосіб пізнання світу. Вона зворушує і захоплює, вчить світлим і сильним почуттям і пропонує шлях до щастя. Казки підкорюють задушевністю, красою, веселістю, наївністю і мудрістю. У різних народів вони мають схожі сюжети, в яких блищать мудрість і гумор. В скарбниці народної творчості є багато казок на любий вік. Вони розкривають душі дорослих, які теплішають, і в них тоді воскресають благодатні згадки дитинства, а також підтримують особистості у безкорисному парінні їхнього духу. Сумісні читання казок у сім’ї наповнюють духовною силою усіх її членів. За допомогою і під захистом чарівних добрих сил казок, рідні вводять своїх дітей і онуків у доросле життя, а поетично прекрасні казкові образи ведуть усіх далі у світ фантазії і думки.

Чарівний острів

Жила колись на землі родина: бабуся - Лада, дідусь – Богодар, донька - Зоряна, зять – Радомир та внучка - Дара. Жили вони добре, але волі не знали. І ось наступила осінь. Через їхнє подвір’я летіли на південь лелеки і вронили пір’ячко. Підняла його онучка і відчула її душа, що десь – чи-то в річці, чи-то в лісі, чи в степах широких воля Божа живе!... Розповіла Дара, про це рідним і вирішили всі їхати волю Господню шукати. Зібралися по весні, та й поїхали. Їхали вони, їхали, пливли - пливли, аж через дев’ять порогів стрімких і бурхливих... Та й приїхали у вільний край запорозький. Кругом степ широкий, трави високі, що й коня не видно. А крізь степ солодко вода ріка тече – Дніпро. По балках на схилах тої могутньої ріки діброви зеленіють. Посеред ріки величний острів стоїть. На ньому дуби вікові ростуть і трави духмяні квітнуть. Птахів та звірів там – сила силенна. І відчула родина, якусь надзвичайну силу, що надходила з того острова. Закортіло всім там побувати. Знайшли човник, сіли і попливли до того острова. А коли пристали до крутого берега і ступили на землю, побачили перед собою скелю. Стали підніматися кам’яними сходинками уверх вздовж струмочка, який витікав прямо із скелі, і побачили камінь у формі серця, з якого джерельце б’є. Дійшли до того каменя-серця і почули чарівну мелодію. „ Це мабуть співає нам велике серце острова”- здогадалася Дара. “То не скеля співає, а моя сопілка”, - відповів їй невидимий голос. “А де ти, сам?” – здивувалася дівчина. «Я тут і всюди”, – пролунав дзвінкий голос. І, мов з ранкового туману, перед нею виник сяючий хлопець з сопілкою в руці. Глянула на цю неземну юначу красу Дара і сердечко її затріпотіло, а над джерельцем заграла - засяяла всіма барвами Веселка... В цю ж саму мить в небі над островом з’явилися великі птахи. “Гляньте, люди добрі, летять лелеки, повертаються із країн далеких!, А за ними і Леля, Весна-красна, летить в нашу землю. Зустрічаймо!” – радо вигукнув хлопець і, мов крила, підняв руки птахам назустріч. Задивилися і люди у далечінь небесну і теж привітали нову пору року. « Яка благодать!” – тихо промовила бабуня, Лада. А дідусь, Бородар, запитав сяючого хлопця: „Хто ти і звідки родом будеш?”. „ Матуся моя – Зоря ранкова, батько – Ясне сонце, сестри – зіроньки небесні, братик - Місяць яснолиций. А звуся я Світовидом!”- відповів хлопець. А потім обвів рукою острів і додав, - „Цей острів чарівний – дім мій рідний і воля Божа тут явлена”.
„ Так ми ж сюди здалеку і їхали, щоб волю Божу пізнати!» - зраділа Дара.„ Дозвольте нам тут навік оселитися!”, - спиталася бабуся, Лада. „ Білу хату – Храм роду збудувати!” – додав батько, Радомир. „ І Бога славити!” – закінчила мати, Зоряна. „ Хай буде по вашому слову!” – благословив Світовид, - „живіть собі з Богом у серці !”.

„ І природу Землі рідної шануйте!” – додаю я, Любов Хортицька, авторка першої казочки про родину Золотого віку і Новий світ духовного життя народу українського.