Базові хибні припущення
Перш ніж говорити про те, як позитивне батьківство може полегшити вам життя, ми хочемо розвінчати кілька міфів про дітей та їхню поведінку. Адже часто методи виховання, до яких ми звикли, ґрунтуються на трьох хибних припущеннях:
- Припущення, що дитина вже здатна на ту поведінку, якої ми від неї очікуємо. Тобто ми вважаємо, що в неї вже розвинені необхідні навички самоконтролю чи розуміння. Або навіть не замислюємося про це.
- Припущення, що дитина «погано поводиться» навмисно - чи-то через впертість, неввічливість чи лінощі.
- Припущення, що найкращий спосіб змусити дитину робити те, що нам потрібно - це вмовляння, підкуп (винагороди) або залякування (покарання).
Не хоче чи не може?
А що, якщо дитина не робить те, що ви кажете робити, не через те, що не хоче, а тому що не може? Дитячі психологи наголошують: діти добре поводяться, коли вони на це здатні. Коли вони можуть робити/не робити те, про що ви просите.
Тож, якщо малеча поводиться погано, ви маєте зрозуміти, що зараз вона просто не може добре поводитися. Через сильні емоції, брак необхідних навичок тощо.
Уявіть собі просту життєву ситуацію: ви даєте дитині просте завдання - прибрати іграшки або прибратися у власній кімнаті. А вона або одразу відмовляється, або ігнорує. Тож вона лінива, вперта, невихована? Можливо, має складний характер?
А може вона просто занадто стресує через складну для неї задачу, яка вам здається простою. Вона не знає, з чого почати, боїться вас розсердити, не розуміє, куди краще покласти ті чи інші речі, не пам’ятає, куди поклала щось важливе…
Негативні наслідки традиційного виховання, до якого звикли ми
Як тільки ви починаєте бачити, що за «поганою» поведінкою дитини стоять складні емоції та проблеми, вирішення яких вона не бачить, стає зрозуміло, що традиційне виховання «кнутом і пряником» перестає мати сенс.
Чому? Тому що ці звичні нам методи тільки ускладнюють ситуацію - дитина почувається ще гірше, адже до проблем, які вона вже має і не може вирішити, додаються:
- Лайки та крики, що змушують дитину почуватися неправильною, нелюбимою;
- Покарання та погрози, що викликають у дитини відчуття гніву та безсилля;
- Тайм-аути та відправлення до своєї кімнати (в куток, в місце подумати), через що дитина почувається покинутою;
- Називання емоцій та істерик надмірною реакцією призводять до почуття покинутості у дитини, ніби ніхто її не розуміє;
- Винагороди та заохочувальні наліпки - це може спрацювати для деяких дітей на деякий час, проте нерідко такий підхід виховує страх невдачі.
Якщо говорити коротко, то звичні нам техніки виховання часто є контрпродуктивними. Вони лиш сприяють емоційній нестабільності та провокують ту саму негативну поведінку, яку ми хочемо скоригувати. Особливо це стосується чутливих і «складних» дітей.
Як змінює ситуацію позитивне батьківство?
Коли батьки починають бути дуже-дуже теплими і позитивними, жорсткими, а не каральними (а перелічені вище традиційні методи використовують лише зрідка), поведінка дітей справді радикально змінюється на краще. Просто спробуйте почати з цих 3 нескладних кроків, і переконайтеся самі в ефективності позитивного батьківства.
- Даючи дитині завдання, розбийте його на маленькі підзадачі. Маленькі задачки не перевантажують мозок дитини і є абсолютно здійсненними. Тобто, замість «приберися в кімнаті», спробуйте сказати «застіли ліжко», склади конструктор до коробки, поклади одяг у корзину для прання тощо.
- Залучіть увагу дитини до того, як ви хочете, щоб вона щось зробила. Сядьте поруч, почніть говорити з нею, а потім попросіть зробити те, що вам потрібно - бажано, м’яко та зацікавлюючи. Це створить відчуття, що ви поруч і додасть мотивації.
- Ставтеся до поганої поведінки та негативу з легкістю та емпатією. Наприклад, якщо дитина раптом каже «Я тебе ненавиджу», відповідайте: щось на кшталт «Ти намагаєшся сказати, що тобі не подобається те, що я щойно сказала?». Це допоможе дитині відчути, що її розуміють, та сприятиме зв’язку й відкритості. Намагайтеся таким чином вчити свою дитину кращому спілкуванню.
Скориставшись навіть однією з цих порад незабаром ви помітите приємні зміни у поведінці дитини. Просто оберіть свій перший крок і спробуйте!
